Лекції 5-6. Фактори водної ерозії

Вплив господарської діяльності людини на процеси ерозії важко переоцінити. Дія цього фактору виявляється побічно через інші фактори ерозії ґрунтів. В процесі господарської діяльності людина змінює результуючу суми факторів ерозії ґрунтів, як правило, у бік різкого її прискорення. Тобто, як це було викладене раніше, господарська діяльність є причиною сучасних ерозійних процесів і провідним її фактором.

Фактор протиерозійних заходів - це співвідношення кількості втрат ґрунту при їх запровадженні до втрат в умовах обробітку повздовж схилу або по відношенню до вирівняної поверхні чорного пару. В.Д.Панников (1980) досить повно визначив вимоги до протиерозійних заходів. Гідрологічний (а, отже, і ґрунтозахисний) ефект будь-якого протиерозійного заходу залежить, головним чином, від впливу на інтенсивність і тривалість інфільтрації води в ґрунт при зливових опадах або сніготаненні. За інших рівних умов стік води буде меншим при таких способах обробітку, які створюють більшу шорсткість поверхні і високу її шпаруватість. Ущільнення, вирівнювання поверхні, знищення рослинних решток неминуче збільшує поверхневий стік води і змив ґрунту. Вплив обробітку на властивості ґрунту, які визначають ерозійну стійкість, вивчало багато вчених. Мабуть, в ерозіознавстві цьому питанню присвячена найбільша кількість публікацій. Аналіз цих робіт виявив чітку тенденцію, що однозначно оцінити ефективність певного агротехнічного заходу неможливо. Пригадаємо для прикладу, як зайшла у глухий кут наукова дискусія про великомасштабний полтавський експеримент щодо впровадження безполицевих технологій обробітку під науковим керівництвом професора Національного аграрного університету М.К. Шикули. Опоненти так і залишилися кожен при своїй думці. Дещо відрізняються від такого "безапеляційного" погляду деякі роботи, серед яких слід назвати монографію Г.Канта (1980), який вважає, що полицева оранка є в організації робіт "вушком голки" (самим вузьким місцем). Тобто, обираються будь-які шляхи для того, щоб обійти чи збільшити його. Полицева оранка - одне із самих грубих втручань в природну структуру ґрунту, негативні післядії якого важко передбачити на значний термін. Але Г.Кант вважає, що зректися оранки повністю не можна.

Безсумнівним можна вважати , що оцінка ефективності як окремих заходів, так і технологій в цілому повинна виконуватися імовірнісним методом. Відомо, обробіток грунту перш за все  антропогенно впливає на ландшафт. Доречно пригадати висновок великого американського ерозіознавця К.Гудзона (1974) про те, що масштаби ерозії  більшою мірою залежать від способів обробітку ґрунту, ніж від його властивостей.

На кінець ХХ  ст. визначився цілеспрямований процес розробки теоретичних залежностей інтенсивності ерозійних процесів від параметрів рослинного покриву чи рослинних решток і технологічного впливу на ґрунт. Наприклад, мають місце досить успішні спроби аналітично описати фізику краплі дощу при потраплянні на рослинність і подальший її рух по поверхні ґрунту; процеси руху в ґрунті води від атмосферних опадів.