Тема 8. Демократія, економічна свобода та економічний порядок

Економічна свобода - це фундаментальне право кожної людини управляти її власною працею та майном. В економічно вільних суспільствах, особи вільні у виборі роботи, виробництві товарів, витратах та інвестиціях будь-яким шляхом, яким забажають. Всі ці свободи підтримуються і захищаються державою. В економічно вільних суспільствах, також, уряд дозволяє праці, капіталу і товарам вільно переміщатися і утримується від примусу і тиску на свободи, втручається лише у разі необхідності збереження і функціонування самого себе

Економічна свобо́да — широта економічної поведінки суб'єктів господарювання у виборі форм власності та сфери застосування своїх здібностей, знань, можливостей, професійних навичок, методики розподілу доходів, споживання матеріальних благ; реалізується на базі державних законодавчих норм; невід'ємна від економічної відповідальності громадян.

Важлива складова частина бізнесу, що являє собою свободу господарської діяльності, торгівлі, землекористування, добровільного співробітництва та ін. Економічна свобода однаково важлива як для підприємця-бізнесмена, так і для споживача, оскільки вона створює середовище для творчої діяльності особистості.

Індекс економічної свободи — показник, який щорічно розраховується Wall Street Journal і Heritage Foundation по більшості країн світу з 1995 року. В 2014 році в рейтингу 179 країн^.

Опублікований рейтинг економічних свобод 2010 Index of Economic Freedom, складений Heritage Foundation та The Wall Street Journal.

Згідно з результатами дослідження Україна займає 155-ге місце серед 183 країн світу.

Вже більше десяти років, The Wall Street Journal і Heritage Foundation щорічно вираховують індекс економічних свобод. А що взагалі означає економічна свобода?

Економічна свобода є основоположним правом кожної людини. Люди мають невід'ємне право керувати своєю власною працею і власністю. В економічно вільному суспільстві, люди можуть вільно працювати, виробляти, споживати та інвестувати кошти. Ця свобода охороняються державою. Також в економічно вільному суспільстві держава дозволяє вільний рух капіталу і товарів.

Індекс вираховується на основі десяти компонентів економічної свободи, призначення в кожному класі, за шкалою від 0 до 100, де 100 є "максимальною" свободою. Після чого десять оцінок усереднюють, щоб дати загальну оцінку економічної свободи для кожної країни. Серед цих десяти складових економічної свободи є:

1. Свобода підприємництва
2. Свобода торгівлі
3. Фіскальна свобода
4. Державні витрати
5. Валютна свобода
6. Інвестиційні свобода
7. Фінансова свобода
8. Права власності
9. Свобода від корупції
10. Свобода праці

Вага кожного з 10 факторів вважається однаковою, через це загальний індекс являє собою середнє арифметичне від показників. Всі країни по цьому індексу діляться на наступні групи:

Вільні — з показником 80-100

В основному вільні — з показником 70-79,9

Помірно вільні — з показником 60-69,9

В основному невільні — з показником 50-59,9

Деспотичні — з показником 0-49,9

Починаючи з 1995 року, Україна була серед перших країн за якими здійснювався аналіз Індексу економічних свобод. У 2014 нам належить 155-та позиція, серед 186 країн світу з показником індексу – 49.3, наші сусіди за відповідним показником африканська країна Лесото – 154 місце та острівна Карибського басейну Гаїті – 156 місце. Серед країн Європи Україна отримала найнижчий показник - 43 місце, а найкращі умови для розвитку економіки серед європейських країн в Швейцарії - 81.6, і це четверта рейтингова позиція в світі. Лідерство за даним рейтингом належить Гонг-Конгу, найгірші справи з економічнами свободами у Північної Кореї.

Географічний розподіл показників Індексу економічних свобод свідчить про найнижчі показники не тільки серед країн Європи, а й пострадянського простору.

Протягом останнього десятиліття в України понизився загальний показник індексу, в 2005 році він становив 55.8, у 2014 році – 49.3.

Окрім основних десяти складових вивчення Індексу економічних свобод серед 186 країн світу, для кожної країни сформовано картку макроекономічних показників. Зведена таблиця за розглянутими якісними характеристиками розвитку економіки розміщена нижче.

Таблиця показників України за Індексом економічних свобод - 2014

"У процесі переходу до більшої економічної свободи Україна відстає від інших європейських країн, особливо у сфері створення підприємницького середовища та викорінення корупції", - зазначається в доповіді. Також автори вважають, що прогрес в галузі приватизації та залучення іноземних інвестицій був повільним, а нормативні та правові рамки залишаються обтяжливими й неефективними.

"Бюрократичні бар'єри роблять багато комерційних операцій і бізнес-освіту складними завданнями. Судовій системі не вистачає незалежності і потенціалу, і правових процедур, які зазвичай схильні до корупції ", - вважають автори 2010 Index of Economic Freedom.

Співавтор рейтингу Террі Міллер у своїй колонці для The Wall Street Journal зазначив, що США втрачає позиції щодо своїх основних конкурентів на світовому ринку.

Економічна свобода – основний принцип організації ринкового господарства, що гарантує свободу підприємництва – можливість купувати ресурси, виробляти блага і отримувати дохід. Надана підприємцю свобода не абсолютна, а визначається самою системою ринкових відносин. По-перше, економічна свобода підприємця – це влада, делегована йому споживачами, посилюється при збігу їх інтересів і слабшає, якщо вони розходяться. По-другому, вона регулюється системою правил, що виробляються в процесі ринкового обміну. Завдяки цьому встановлюється економічний порядок, що визначає інституційні рамки, усередині яких учасники ринкового процесу роблять свій вибір.

Вироблення і проведення в життя правил господарської поведінки є функціями держави У розвиненій ринковій економіці економічна свобода – об'єктивний результат взаємодії економічно незалежних суб'єктів господарських відносин, а її кордони відображають ступінь узгодження їхніх інтересів. В перехідній економіці, зокрема російської, підприємницька свобода має іншу природу: вона формується на основі перерозподілу економічної влади. Вихідні умови реформування централізовано керованих економік були такі, що з самого початку визначили чільну роль державних органів та їх апарату в проведенні реформ. Тому економічні перетворення були насамперед результатом політичних рішень, а трансформаційні процеси супроводжувались залученням бюрократії в підприємницький процес.