Тема 8. Відеокарта та звукова карта

Відеоадаптер (відеокарта, відеоплата) - це пристрій, що здійснює інтерфейс з комп'ютером при підключенні монітора. Кожен комп'ютер має відеокарту, виключаючи ті, в яких вся необхідна електроніка вбудована прямо в материнську плату (в цьому випадку можна встановити нову відеокарту, але стару доведеться попередньо відключити).

Фізично відеокарта являє собою багатошарову друкарську плату, на якій змонтовані мікросхеми, конденсатори і деякі інші деталі, а також роз'єми для підключення монітора (одного або двох), і, у багатьох випадках, телевізора. Окремі моделі мають відеовхід, виконаний у вигляді роз'єму RCA, а іноді він поєднується з відеовиходом.

Функціонально відеоадаптер складається з декількох обов'язкових блоків:

• графічний процесор, який називають також графічним чіпсетом (chipset - набір мікросхем, комплект чіпів);
• відеоконтролер - це пристрій, що відповідає за виведення зображення з відеопам'яті, регенерацію її вмісту, формування сигналів розгортки для монітора і обробку запитів центрального процесора;
• мікросхеми відеопам'яті, в які записані BIOS відео, екранні шрифти, службові таблиці і т.п. ПЗП не використовується відеоконтролером прямо - до нього звертається тільки центральний процесор, і в результаті виконання ним програм з ПЗП відбуваються звернення до видеоконтроллеру і відеопам'яті. ПЗП необхідно лише для початкового запуску адаптера і роботи в режимі MS DOS; операційні системи з графічним інтерфейсом (Windows або OS / 2) не використовують ПЗП для управління адаптером;
• цифро-аналогові перетворювачі (RAMDAC);
• роз'єми.