Лекції 9. ГІС та дистанційний моніторинг ґрунтів

https://www.youtube.com/watch?v=tUstwCalYYM

Штучна радіоактивність обумовлена надходженням у ґрунт радіоактивних ізотопів, що утворюються в результаті атомних вибухів в атмосфері, при утилізації відходів атомної промисловості, а також у результаті аварій на атомних підприємствах та випадкових попаданнях у довкілля (рис. 1). Найбільшу небезпеку з цієї точки зору викликають ізотопи 90 Sr і 137 Cs, оскільки саме вони обумовлюють штучну радіоактивність, характеризуються тривалим періодом піврозпаду (близько 30-ти років), мають високу енергію випромінювання і здатні активно включатися в біологічний кругообіг. Загальним для 90 Sr і 137 Cs є досить повне їхнє поглинання твердою фазою ґрунту, тому основна їхня кількість (80-90 %) закріплюється у верхньому горизонті (0-10см). При цьому найбільшу сорбцію мають ґрунти з високим вмістом гумусу, багаті мулистою фракцією і з монтморилонітовим та гідрослюдним складом глинистих мінералів. За своїми властивостями 90Sr близький до кальцію, а 137 Cs до калію. Тому поведінка цих радіоізотопів у ґрунті подібна до поведінки кальцію і калію. Значна частина радіонуклідів цезію і стронцію фіксується ґрунтами за типом обмінного поглинання, хоча 137 Cs здатний і до необмінного поглинання. Міграція радіонуклідів також залежить від міцності зв’язків із ґрунтом. У легких ґрунтах вона більш інтенсивна ніж у важких. Забруднення значної території України після аварії на Чорнобильській АЕС є теж джерелом штучної радіоактивності.

Рис. 1. Природна і штучна радіоактивність