Тема 12. Виконання монтажних робіт на будівельному майданчику
3. Такелажне обладнання та монтажні пристрої
За
технологічними ознаками монтажні операції поділяються на три групи:
1.Таклажні, зв’язані з
підготовкою конструкцій до підйому.
2.Власне
монтажні, що включають підйом, наведення, орієнтування,
установку, вивірку.
3.
Супутні, що передбачають антикорозійний захист, герметизацію,
бетонування
стиків.
Такелажне оснащення і захоплення конструкцій. Оснащення – операція з обладнання монтованих конструкцій пристроями й обладнанням, необхідними для створення зручних, надійних умов при провадженні робіт. Сукупність елементів оснащення, призначених для підтримки, підйому й опускання конструкцій, а також для наведення й орієнтування, називають такелажем.
Вантажозахоплювальні пристрої мають забезпечувати просте, зручне і безпечне кріплення монтажного елемента з гаком крана. Найпоширенішими пристроями є стропи (рис.5.2). Їх виготовляють із сталевих гнучких канатів. Залежно від типу вантажів вони поділяються на універсальні, полегшені, одно – й багато гілкові (дво –, чотири –, шестигілкові).
До такелажного обладнання відносять канати стальні і конопляні, ланцюги, стропи, захвати, траверси, блоки, поліспасти, домкрати талі і лебідки з якорями.
Рис. 5.2 – Стропи і
траверси.
а, б – універсальні
й полегшені стропи; в, г, д – приклади
стропування; е, є – дво і
чотиригілкові стропи; ж, з – траверси для
піднімання конструкцій відповідно двома й одним кранами; и – схема
кантуванця панелі перекриття за допомогою універсального зрівноважувального
стропа; 1 – заплетка; 2 – стискачі; 3[EB1] – строп; 4-прокладки; 5 – напівавтоматичпиіі
захоплювач; 6 – скоби; 7 – карабіни; 8 – захоплювач; 9 – блок; 10 – балка
До монтажних пристроїв відносять розчімки, розпірки (для закріплення кроквяних конструкций) відтяжки, підкоси (для закріплення стінових панелей), кондуктори (групові та одиночні), рамно шарнірні індикатори.
Підйом і подача конструкцій до місця установки. Підйом полягає в переміщенні конструкцій у просторі. Піднімати конструкцію рекомендується в тому положенні, в якому вона буде знаходитися в будинку чи споруді, плавно, без ривків, розкачування,
Для утримання конструкцій від розгойдування і обертання до них прив’язують відтяжки.
Установка конструкцій. Установка – операція, що забезпечує точну відповідність положення монтованих конструкцій проектному. Вивірка може бути візуальною чи інструментальною. У деяких випадках вивірку можна не робити в основному при монтажі металевих конструкцій з підвищеним класом точності геометричних розмірів у монтажних стиках.
Тимчасове закріплення конструкцій. Тимчасове закріплення конструкцій – операція, що забезпечує їхню стійкість у проектному положенні на період вивірки і постійного закріплення. Засоби тимчасового кріплення підрозділяються на індивідуальні й групові. Індивідуальні засоби кріплення – клини, розчалки, підкоси, фіксатори. Групові засоби передбачають закріплення декількох монтажних елементів і конструкцій. До цих засобів належать групові кондуктори і спеціальні пристрої (рис. 5.3)
Рис. 5.3 – Тимчасове кріплення: а – клинами; б – розчалюванням;
в – підкосами; г, д, е – кондукторами; ж – розпорками; з – розсувною скобою; і
– горизонтальними штангами з осьовими затисками, встановленими зверху
конструкцій і через отвори; к – спеціальними пристроями; л – обпиранням на
колону шляхом установки в отвір колони балки-чеки; м – те ж установкою
обтисних пристроїв чи клинових опор; н – груповим кондуктором
Постійне закріплення конструкцій. Постійне закріплення конструкцій забезпечує стійкість конструкцій у проектному положенні на період виконання робіт і експлуатації. Постійне закріплення конструкцій можна виконувати електрозварюванням, постановкою болтів, замонолічуванням стиків.
Вимоги до такелажного обладнання.
1) При монтажних роботах застосовують стальні канати з межею міцності 1400...2500 МПа.
При розрахунку стропів коефіцієнт запасу міцності:
при Q>50т. Кз=6
Q<50т. Кз = 8
Стропування — це робота по закріпленню конструкцій до гака монтажного крана.
Застосовують наступні види стропів: універсальні, полегшені, двовіткові, чотирьохвіткові, тривіткові, гнучкі стропувальн1 елементи.
Захвати бувають петльові і безпетльові.
Безпетльові захвати дозволяють зекономити значну кількість металу і мають місцеве або дистанційне розташування.
Вимоги до розрахунку віток стропів:
1) максимальне зусилля у вітках стропів:
де Р — навантаження або маса конструкції, що монтується;
α — кут між стропом і вертикальною віссю;
т — кількість віток стропів;
k — коефіцієнт нерівномірності завантаження віток стропів, що залежить від їх
кількості і способу закріплення.
т=1; 2; 3; 4 і т. д.
k = 1; 1; 1; 0,75.
Як видно з формули, при збільшенні
кута α зусилля швидко наростають, тому
необхідно застосовувати стропи більшої довжини або траверси.
Траверси — це жорстка тросова конструкція у вигляді
балок або ферм, яка дозволяє
зменшити довжину стропів із зменшенням кута α і застосовується для монтажу
довгомірних конструкцій (горизонтальних).
Основна вимога при стропуванні: слід забезпечити положення елементу, що
монтується у положенні близькому до проектного (за винятком колон).
Схеми стропування конструкцій і закріплення їх:
1) двохвітковим стропом:
2) траверсою у двох точках:
3) траверсою у трьох точках з одним зрівноважувальним роликом:
4) траверсою у чотирьох точках з двома зрівноважувальними роликами:
5) тривітковим стропом:
6) траверсою у чотирьох точках:
7) двома поперечними траверсами у чотирьох точках:
(Для монтажу плоских конструкцій значних розмірів).
8) монтаж похилих елементів стропами різної довжини: