3. Такелажне обладнання та монтажні пристрої

За технологічними ознаками монтажні операції поділяються на три групи:
1.Таклажні, зв’язані з підготовкою конструкцій до підйому.
2.Власне монтажні, що включають підйом, наведення, орієнтування,
установку, вивірку.
3. Супутні, що передбачають антикорозійний захист, герметизацію,
бетонування стиків.

Такелажне оснащення і захоплення конструкцій. Оснащення – операція з обладнання монтованих конструкцій пристроями й обладнанням, необхідними для створення зручних, надійних умов при провадженні робіт. Сукупність елементів оснащення, призначених для підтримки, підйому й опускання конструкцій, а також для наведення й орієнтування, називають такелажем.

Вантажозахоплювальні пристрої мають забезпечувати просте, зручне і безпечне кріплення монтажного елемента з гаком крана. Найпоширенішими пристроями є стропи (рис.5.2). Їх виготовляють із сталевих гнучких канатів. Залежно від типу вантажів вони поділяються на універсальні, полегшені, одно – й багато гілкові (дво –, чотири –, шестигілкові).

До такелажного обладнання відносять канати стальні і конопляні, ланцюги, стропи, захвати, траверси, блоки, поліспасти, домкрати талі і лебідки з якорями.


Рис. 5.2 – Стропи і траверси.
а, б – універсальні й полегшені стропи; в, г, д – приклади стропування; е, є – дво і чотиригілкові стропи; ж, з – траверси для піднімання конструкцій відповідно двома й одним кранами; и – схема кантуванця панелі перекриття за допомогою універсального зрівноважувального стропа; 1 – заплетка; 2 – стискачі; 3[EB1]  – строп; 4-прокладки; 5 – напівавтоматичпиіі захоплювач; 6 – скоби; 7 – карабіни; 8 – захоплювач; 9 – блок; 10 – балка

До монтажних пристроїв відносять розчімки, розпірки (для закріплення кроквяних конструкций) відтяжки, підкоси (для закріплення стінових панелей), кондуктори (групові та одиночні), рамно шарнірні індикатори.

Підйом і подача конструкцій до місця установки. Підйом полягає в переміщенні конструкцій у просторі. Піднімати конструкцію рекомендується в тому положенні, в якому вона буде знаходитися в будинку чи споруді, плавно, без ривків, розкачування, 

Для утримання конструкцій від розгойдування і обертання до них прив’язують відтяжки.

Установка конструкцій. Установка – операція, що забезпечує точну відповідність положення монтованих конструкцій проектному. Вивірка може бути візуальною чи інструментальною. У деяких випадках вивірку можна не робити в основному при монтажі металевих конструкцій з підвищеним класом точності геометричних розмірів у монтажних стиках.

Тимчасове закріплення конструкцій. Тимчасове закріплення конструкцій – операція, що забезпечує їхню стійкість у проектному положенні на період вивірки і постійного закріплення. Засоби тимчасового кріплення підрозділяються на індивідуальні й групові. Індивідуальні засоби кріплення – клини, розчалки, підкоси, фіксатори. Групові засоби передбачають закріплення декількох монтажних елементів і конструкцій. До цих засобів належать групові кондуктори і спеціальні пристрої (рис. 5.3)


Рис. 5.3 – Тимчасове кріплення: а – клинами; б – розчалюванням;

в – підкосами; г, д, е – кондукторами; ж – розпорками; з – розсувною скобою; і

– горизонтальними штангами з осьовими затисками, встановленими зверху

конструкцій і через отвори; к – спеціальними пристроями; л – обпиранням на

колону шляхом установки в отвір колони балки-чеки; м – те ж установкою

обтисних пристроїв чи клинових опор; н – груповим кондуктором


Постійне закріплення конструкцій. Постійне закріплення конструкцій забезпечує стійкість конструкцій у проектному положенні на період виконання робіт і експлуатації. Постійне закріплення конструкцій можна виконувати електрозварюванням, постановкою болтів, замонолічуванням стиків. 

Вимоги до такелажного обладнання.

1) При монтажних роботах застосовують стальні канати з межею міцності 1400...2500 МПа.

При розрахунку стропів коефіцієнт запасу міцності:

при Q>50т. Кз=6

Q<50т. Кз = 8

Стропування — це робота по закріпленню конструкцій до гака монтажного крана.

Застосовують наступні види стропів: універсальні, полегшені, двовіткові, чотирьохвіткові, тривіткові, гнучкі стропувальн1 елементи.

Захвати бувають петльові і безпетльові.

Безпетльові захвати дозволяють зекономити значну кількість металу і мають місцеве або дистанційне розташування.

Вимоги до розрахунку віток стропів:

1) максимальне зусилля у вітках стропів:


де Р — навантаження або маса конструкції, що монтується;

α — кут між стропом і вертикальною віссю;

т — кількість віток стропів;

k — коефіцієнт нерівномірності завантаження віток стропів, що залежить від їх
кількості і способу закріплення.

т=1; 2; 3; 4 і т. д.

k = 1; 1; 1; 0,75.

Як видно з формули, при збільшенні кута α зусилля швидко наростають, тому
необхідно застосовувати стропи більшої довжини або траверси.

Траверси — це жорстка тросова конструкція у вигляді балок або ферм, яка дозволяє
зменшити довжину стропів із зменшенням кута α і застосовується для монтажу
довгомірних конструкцій (горизонтальних).

Основна вимога при стропуванні: слід забезпечити положення елементу, що
монтується у положенні близькому до проектного (за винятком колон).

Схеми стропування конструкцій і закріплення їх:

 

1) двохвітковим стропом:

 


2) траверсою у двох точках:

 


3) траверсою у трьох точках з одним зрівноважувальним роликом:


4) траверсою у чотирьох точках з двома зрівноважувальними роликами:


5) тривітковим стропом:

 

6) траверсою у чотирьох точках:


7) двома поперечними траверсами у чотирьох точках:


(Для монтажу плоских конструкцій значних розмірів).

8) монтаж похилих елементів стропами різної довжини: