Проєктування агроландшафтів: Тема2.Ландшафтно-меліоративні системи регулювання поверхневого стоку

Тема 2. Ландшафтно-меліоративні системи регулювання поверхневого стоку

Поверхневий стік (дощовий або талий) є одним із головних чинників розвитку водної ерозії та втрати продуктивної вологи в агроландшафтах. Ландшафтно-меліоративні системи — це просторово організований комплекс заходів, спрямований на безпечне відведення надлишку води або її затримання та переведення у внутрішньоґрунтовий (підземний) стік.

Головне завдання таких систем — управління водним балансом території для запобігання змиву ґрунту та забезпечення сільськогосподарських культур оптимальною кількістю вологи.

1. Агротехнічні заходи регулювання стоку

Це перша лінія захисту ґрунту, яка реалізується безпосередньо на полях під час їх обробітку. Вона не потребує виведення земель із сільськогосподарського обігу.

Контурний обробіток: Проведення всіх польових робіт (оранка, сівба, культивація) суворо вздовж горизонталей рельєфу.

Глибоке розпушування (чизелювання): Руйнування плужної підошви без обороту пласта, що підвищує водопроникність ґрунту у 2–3 рази порівняно зі звичайною оранкою.

Створення мікрорельєфу: Переривчасте борознування, лункування, кротування та обвалування зябу. Ці заходи створюють на поверхні поля ємності для затримання талих і дощових вод.

Мульчування та залишення стерні: Захищає поверхню від ударної дії крапель дощу та знижує швидкість стікання води.

2. Лісомеліоративні системи

Захисні лісові насадження виконують роль біологічних бар'єрів, які кардинально змінюють гідрологічний режим схилів.

Водорегулюючі лісосмуги: Розміщуються поперек схилів. Їхнє головне завдання — перехоплення поверхневого стоку з вищерозташованих полів і переведення його у ґрунтові води завдяки високій шпаруватості лісової підстилки та кореневих систем дерев.

Прияркові та прибалкові лісосмуги: Закладаються вздовж брівок ярів і балок для скріплення ґрунту корінням та запобігання їх подальшому розростанню.

Суцільне заліснення: Застосовується на сильно еродованих крутих схилах (понад 15°), які непридатні для використання у землеробстві.

3. Гідротехнічні споруди

Коли агротехнічних та лісомеліоративних заходів недостатньо (на довгих або дуже крутих схилах), застосовують інженерно-гідротехнічні споруди. Вони вимагають капітальних вкладень, але є найбільш надійними.

Вали-тераси та вали-канави: Земляні споруди, які будуються впоперек схилу. Вони перехоплюють стік і сприяють його поступовому всмоктуванню у ґрунт.

Залужені водостоки: Спеціально спрофільтовані та засіяні багаторічними злаковими травами ложбини. Вони слугують для безпечного скидання надлишків води (наприклад, під час інтенсивних злив) без розмиву дна.

Терасування схилів: Створення штучних горизонтальних або слабкопохилих майданчиків (терас) на крутих схилах. Дозволяє повністю зупинити поверхневий стік і використовувати ділянки для садівництва чи виноградарства.

Донні загати та дамби: Споруджуються у руслах діючих ярів для гасіння енергії потоку води та акумуляції продуктів змиву.