https://zn.ua/ukr/macrolevel/jak-zberehti-ukrajinsku-derzhavu.html
Виклики сучасної історії для України після здобуття незалежності 1991 року виявилися критичними для існування її як незалежної держави, збереження власної національної ідентичності та, зрештою, для того, щоб знайти своє гідне місце на сучасній мапі світу. Агресія імперського неофашизму РФ проти України через більш як 30 років після здобуття незалежності ще раз виявила хибність економічної та безпекової моделі розвитку України як незалежної держави, а також нездатність економіки та держави власними силами протистояти навалі варварів. На щастя, прогресивна частина світової спільноти протягнула руку допомоги Україні у вигляді озброєнь, фінансів, політичної та дипломатичної підтримки. Але ми залишаємося залежні у цій боротьбі від зовнішніх політичних рішень, домовленостей і стратегічних інтересів. Тобто держава, за винятком наших дійсно славних ВСУ, які творять сучасну історію України на фронті, стала за ці роки, швидше, об’єктом, аніж суб’єктом світових економічних і політичних трендів.
Зараз перехід України до нової економічної та соціально-політичної моделі стає не забаганкою міжнародних фінансових інституцій або не необов’язковим прикладом східноєвропейців, який можна було би пристосувати частково до умов України, якщо це не заважатиме власним елітам продовжувати знімати тучну ренту із землі, надр та екстенсивного зростання економіки. Але натомість такий перехід є єдино можливим шляхом для продовження існування України як незалежної держави та збереження власної ідентичності українського етносу.
Незалежні суди, ефективні антикорупційні органи та інші вимоги до членства України в Євросоюзі мають стати базисом створення нової структури державних інституцій і державного управління. Те, чого домагалися від України МФО та решта країн-союзників протягом усієї новітньої історії України, має бути реалізовано не як «косметична» покрокова умова для отримання чергового фінансового вливання, а як максимально швидка реалізація комплексної програми реформування державного управління на шляху до Євросоюзу. Це є тією необхідною умовою, без якої економіка ніколи не зможе стати ефективною, а фінансові кошти, прийняття законів та економічних рішень або застосування фіскальних і монетарних стимулів, швидше, працюватимуть, як і раніше, на інтереси окремих персон або груп, а не на інтереси всього суспільства та на майбутнє нашої держави.
Основний економічний закон полягає у тому, що зростання добробуту всього суспільства напряму залежить від економічного зростання та справедливого розподілу національного доходу, або від того, що економісти називають інклюзивним зростанням. А основним драйвером зростання залишаються підвищення продуктивності праці та капіталу, а також технологічний прогрес в економіці.