Термінологічний словник

Створення топографічних карт чи планів, побудова цифрових моделей місцевості та інші задачі, що розв’язуються фотограмметричними способами, вимагають наявності густої мережі опорних точок для орієнтування кожного аерознімка або стереопари (моделі). Отримання координат опорних точок польовими способами в більшості випадків не виправдовується, бо польові роботи завжди дорожчі від камеральних. Часом територія може бути недоступна для польових робіт або перешкоджатимуть несприятливі погодні умови. Тому ще в 30-х роках минулого століття фотограмметристами був розроблений метод камерального згущення опорної мережі на базі фотограмметричних побудов –

фототріангуляція.

Якщо для фотограмметричних побудов використовують аерознімки, то маємо аерофототріангуляцію. Саме вона отримала найбільше практичне поширення і тому надалі розглядатимемо саме цей спосіб.

Використовуючи внутрішні фотограмметричні зв’язки, які існують між знімками одного або кількох маршрутів, можна побудувати зі стереопар окремі геометричні моделі. На наступному етапі можна з’єднати їх між собою та отримати єдину модель маршруту або кількох маршрутів. На заключному етапі виконується “геодезична” (абсолютна) орієнтація цієї єдиної геометричної моделі у вибраній (абсолютній) системі координат.