Класична наука – період розвитку наукового знання (ХVІІ – поч. ХІХ ст.), який характеризується домінуванням універсального значення розуму, природничих взірців побудови знання на засадах принципу механіцизму. Визнається незмінність суб’єкта та об’єкта наукового пізнання.
