Некласична наука – період розвитку наукового знання (друга половина ХІХ – друга третина ХХ ст.), який характеризується розумінням інструментальної ролі розуму, диференціацією наук у сферах природничого та гуманітарного знання при збереженні домінування взірців природничих наук. Визнається можливість еволюції об’єкта пізнання та обумовленість пізнавальних процедур специфікою об’єкта.
