(від лат. merkari – торгувати) – напрям економічної думки властивий перехідній добі первісного нагромадження капіталу (ХV– ХVІІІ ст.). Представники меркантилізму багатство ототожнювали з грошима, а його джерелом вважали зовнішню торгівлю та видобуток благородних металів, обґрунтовуючи необхідність досягнення активного торговельного балансу шляхом державного регулювання господарського життя нації.Погляди представників цієї школи відображали інтереси торгової буржуазії в період первісного нагромадження капіталу.
