(від грец.συνθεσις — поєднання, з'єднання, складання) —
поєднання абстрагованих сторін предмета і відображення його як
конкретної цілісності; метод вивчення об'єкта у його цілісності,
у єдиному і взаємному зв'язку його частин. У процесі наукових
досліджень синтез пов'язаний з аналізом, оскільки дає змогу поєднати частини
предмета, розчленованого у процесі аналізу, встановити їх зв'язок і пізнати предмет як
єдине ціле.