поняття запроваджене австрійським економістом Й. Шумпетером (1883–1950) для відображення економічного розвитку як проесу порушення рівноважного стану, творчого руйнування, оновлення. Вихідним станом економічної системи визнається стан рівноваги, а джерелом розвитку виступають внутрішні процеси, нові комбінації виробничих ресурсів, що сприяє впровадженню інвестицій. Рівновага порушується діями підприємця-новатора, а економічна динаміка ґрунтується на розповсюдженні нововведень.
