закон, обґрунтований відомим французьким економістом Ж.Б. Сеєм (1767–1832), який доводить цілковиту здатність ринку до стихійного автоматичного саморегулювання. Виходячи з того, що в процесі виробництва створюється дохід, еквівалентний вартості виробленої продукції, Ж.Б. Сей стверджував, що збут для товарів створюється самім виробництвом, відтак реалізація суспільного продукту в ринковій економіці з гнучкими цінами здійснюється без перешкод, унеможливлюючи кризи надвиробництва. В сучасних умовах визнається переважно неокласиками.
