концепція, започаткована Т. Мальтусом (1766–1834), згідно з якою добробут нації визначається не стільки рівнем розвитку виробництва, скільки ”природним законом народонаселення”, згідно з яким темпи зростання народонаселення перевищують темпи зростання виробництво засобів його існування, потребуючи відповідного державного регулювання.
