Термінологічний словник

осередки української інтелігенції, що проводили національно-культурну і громадсько-політичну працю в другій по­ловині XIX ст. – на початку XX ст. в Україні.

місцевий, приналежний за походженням до певної території.

жанр церковної літератури, який передбачає розповіді про життя свя­тих («житія»), про діяння мучеників («мартирологи»), легенди про монахів. З часом імена святих етапи пов'язувати з певними днями в році, а житія об’єднувати в календарні збірники («мінеї»), які використовуватись під час богослужіння.

вчення про цінності. Окрема філософська дисципліна, яка вивчає ціннісне ставлення людини до світу – етичне, естетичне, релігійне та ін.

виникнення людини, процес виділення людини з тваринного світу, олюднення мавпи під впливом суспільної практики.

філософське вчення, за яким людина є центром Всесвіту і метою всіх подій, які в ньому відбуваються, що вона створена Богом «за своїм образом і подобою».

(від грецьк. – «таємничий», «прихований») –релігійні тво­ри з біблійними сюжетами, які не визнавалися церквою ка­нонічними і були заборонені.

(гр. arche – початок і typos – образ) –  прообраз, початкова форма, зразок, модель культурно значимої дії, відносин, процесу, що передається від покоління до покоління на несвідомому рівні. Архетипи становлять результат історичного розвитку людства.