Термінологічний словник

 – процес руйнування берегів і знесення гірських порід у береговій зоні водойм хвилями і прибоєм. Суттєва абразія характерна для великих водойм – океанів, морів, озер чи великих водосховищ. Швидкість абразії залежить від геологічної будови берегів та сили прибою; крім того, вона зростає, якщо піднімається рівень моря або опускається узбережжя шириною кілька метрів.

– це надходження речовин до ґрунтоутворюючої породи з атмосфери чи гідросфери і накопичення їх у ґрунті, що формується.

 – рідина або тверде тіло, що поглинає газ або розчинену речовину в усьому своєму об’ємі. В ґрунті абсорбенти представлені ґрунтовим розчином і твердими мінеральними та органічними компонентами, які наділені пористістю.

 – розклад органічного детриту в результаті дії власних ферментів без участі мікроорганізмів.

 – природна складна ґрунтова окремість, яка утворилась з елементарних ґрунтових часток внаслідок їх злипання та склеювання під впливом фізичних, хімічних, фізико-хімічних і біологічних процесів. Агрегати ґрунтові поділяються за будовою на прості (з елементарних часток) і складні;(з мікроагрегатів); за формою – на вуглуваті, пластинчасті, круглі і агрегати ґрунтові неправильної форми; за розміром у діаметрі на: брили – понад 10 мм, грудки – 0,25-10 (макроагрегати), пил – менше 0,25 мм (мікроагрегати).

 – основна таксономічна одиниця поділу території на географічній карті за принципами  агрокліматичного районування. Виділена за ознаками забезпеченості її сонячною радіацією, теплом і вологою та з умовно однорідними ґрунтовим покривом і природною рослинністю.

– наука, що вивчає грунт як головний засіб сільськогосподарського виробництва.

 – властивості, які визначають родючість ґрунту, тобто забезпеченість рослин поживою, водою, повітрям, теплом та ін.

 – стан ґрунту, що впливає на врожай сільськогосподарських культур.

 – природне або штучне насичення ґрунту атмосферним повітрям.