Глосарій

(від лат. abstrahere — «відволікати») — змістова операція, філософський і логічний метод «відволікання», що дає змогу переходити від конкретних предметів (елементів) до загальних понять і законів розвитку.

 є інститутом цивільного права і ключовою галуззю права інтелектуальної власності; воно призначене захищати зовнішню форму вираження об'єкта (твір, малюнок, збірник, фотографія та інше), тобто їхнє «матеріальне втілення». Авторське право не може використовуватись для захисту абстрактних ідей, концепцій, фактів, стилів та технік, що можуть бути використані у творі.

твердження, яке вважається правильним без доведення, щоб слугувати точкою початку роздумів і аргументів.

 спосіб побудови наукової теорії, в якому основою теорії слугують деякі вихідні положення, що їх називають аксіомами теорії, а всі інші положення теорії випливають як логічні наслідки аксіом. 

(від грец. αναλυσις — «розклад») — розчленування предмету пізнання, абстрагування його окремих сторін чи аспектів.

1. Метод дослідження, який вивчає предмет, уявно чи реально розчленовуючи його на складові елементи, як-от частини об'єкта, його ознаки, властивості, відношення, відтак розглядає кожен з виділених елементів окремо в межах єдиного цілого; протилежний метод — синтез.
2. Уточнення логічної форми (будови, структури) міркування засобами формальної логіки.
3. В широкому розумінні — наукове дослідження взагалі.
4. Визначення складу і властивостей якої-небудь речовини, дослідження їх.

(лат. annotatio — зауваження, помітка) — короткий виклад змісту книги, статті, розробки, звіту тощо.

офіційне схвалення, затвердження чого-небудь після випробування, перевірки. 

(лат. approximate — наближати) — наближене вираження будь-яких величин (або геометричних/математичних об'єктів) через інші, більш відомі (близькі за значенням) або більш простіші величини, наприклад, кривих ліній — ламаними, ірраціональних чисел — раціональними.

· у логіці — істинне судження, за допомогою якого в процесі логічного доведення встановлюється істинність тези. 

в загальному значенні — це процес обґрунтування людиною певного положення (твердження, гіпотези, концепції) з метою переконання в його істинності, доцільності.