Термінологічний словник

це процес безпосереднього чи опосередкованого впливу суб'єктів спілкування один на одного, що зумовлює їхні дії та взаємозв'язок.

ділова розмова (вербальна форма ситуативного контакту для досягнення певної угоди); ділова бесіда (предметний, упорядкований діалог); ділове обговорення та співбесіда (різновид бесіди, пов'язаний із постановкою дискусійного питання); ділова заява (висловлювання чи кілька висловлювань одного з учасників переговорів, присвячені обґрунтуванню або спростуванню будь-якого твердження); ділове повідомлення (система заяв, об'єднаних визначеною темою); ділова суперечка (словесне змагання в обговоренні чого-небудь, у якому кожна сторона відстоює свою думку та правоту; взаємне домагання стосовно володіння чим-небудь); ділова полеміка (суперечка під час обговорення будь-яких питань, непримиримість висловлюваних підстав); ділова дискусія (вільне публічне обговорення якого-небудь спірного питання стосовно виявлення правильності кожного тези); ділові дебати (обговорення якогось питання, висловлювання думок під час обговорення); діловий диспут (публічний спір).

оцінка кандидата безпосередньо на робочому місці, оцінка його потенціалу і відповідність посаді без прийняття на себе зобов'язань за його постійним працевлаштування.

механізм психологічного захисту, дія якого спрямована на вилучення зі свідомості неприйнятного змісту.

не тільки за власні думки, рішення, емоції та дії, а й за дії своєї команди.

це навмисний, ретельно продуманий спосіб, яким ви вирішили зустріти виклик або непередбачувану обставину.

створення образів уяви за допомогою слухових, зорових, смакових, нюхових, тактильних відчуттів та їхніх комбінацій.

це заснована на знаннях і навичках готовність людини успішно виконувати певну діяльність. На тісний зв’язок уміння із знаннями, розуміння справи вказує саме значення слова «уміння» (від «ум» – розум). Проте, це тільки один бік вміння. Вміє той, хто не тільки знає, а й застосовує ці знання на практиці, ефективно використовує необхідні для даної діяльності засоби.

це свідоме регулювання людиною своїх дій і вчинків, що потребують подолання зовнішніх і внутрішніх труднощів.

переживання людиною своїх можливостей як адекватних тим завданням, які перед нею постають у житті, так і тим, які вона ставить перед собою сама. Існує тоді, коли самооцінка людини відповідає її реальним можливостям. Якщо ж самооцінка є вищою чи нижчою за реальні можливості, тоді це, відповідно, самовпевненість або невпевненість у собі.