Термінологічний словник

Будь-який атом, позбавлений хоча б одного електрону, стає при прискоренні іонізуючою частинкою.

промениста енергія електромагнітних хвиль, що їх випромінює (випускає) матеріальне тіло.

Випромінювання розрізнюється за потужністю (кількісна характеристика) і за спектральним складом (якісна характеристика).

Розрізнюють монохроматичне і складне випромінювання.

Величина, яка оцінюється порівнянням дози випромінювання, що випробується, з дозою стандартного, яка викликає такий же радіобіологічний ефект. У якості стандарту звичайно використовують рентгенівське випромінювання з енергією 180-250 кеВ чи гамма-випромінювання ⁶⁰Со або ¹³⁷Сs, котрі утворюють приблизно 100 пар іонів на 1 мкм пробігу у воді. Таким чином, ВБЕ = Д₀/Д_Х, де Д₀– доза стандартного випромінювання і Д_Х– доза випромінювання, що випробується.

опромінення тіла людини чи будь-якого живого об’єкту, окремих органів та тканин від джерел іонізуючих випромінювань, що знаходяться в самому об’єкті.

В результаті тих чи інших перетворень ядро атому переходить у збуджений стан. Повертання до звичайного стану завжди супроводжується або викиданням ядерної частинки, або випромінюванням γ-кванту. Але часто-густо при цьому надлишкова енергія збудження передається електрону однієї з найближчих орбіт. Внаслідок такої передачі електрон може вириватись за межі атому. Це й породжує так зване конверсійне випромінювання, яке по суті являє собою потік електронів. Але на відміну від електронівβ-розпаду, які утворюють електрони суцільного енергетичного спектру, конверсійні електрони мають лінійчатий спектр, тобто займають у ньому певні достатньо вузькі діапазони.