Термінологічний словник

штучні земляні споруди на схилах для попередження водної ерозії ґрунту.

Ґрунти, в які внесене вапно або інші вапнякові матеріали з метою нейтралізації шкідливої для розвитку сільськогосподарських культур ґрунтової кислотності.

спосіб хімічної меліорації кислих г. для заміни в поглинальному комплексі обмінних іонів водню та алюмінію на іони кальцію.

Міра взаємодії між обмінним кальцієм та кислотністю ґрунту або ґрунтових суспензій. Визначається за допомогою зміни вільної енергії Ґіббса в процесі реакції обміну між катіонами кальцію та водню в

таксономічна одиниця класифікації ґрунтів України; група г., що в межах виду відрізняються за характером їх використання (цілинні, освоєні, дреновані, зрошувані).

здатність г. затримувати ті чи інші речовини із навколишнього середовища. Г. поглинає воду, гази, пари, розчинені речовини, суспензії, масла, фарби, мікроорганізми, молекули і окремі іони, міцели. Розрізняють такі види вбирання: механічне, фізичне, фізико-хімічне, хімічне та біологічне.

вільна гравітаційна волога, яка утворює в товщі ґрунту тимчасовий водоносний горизонт, не зв'язаний гідравлічно з горизонтом вод підґрунтових. Водоупором для верховодки ґрунтової є шар ґрунту зі зниженою водопроникністю будь-якого походження (напр.: ілювіальний горизонт).

сукупність змін, які відбуваються з гірськими породами і мінералами, що їх складають, у термодинамічних умовах земної поверхні під впливом природних факторів. Розрізняють: фізичне, хімічне та біологічне вивітрювання.

процеси вивітрювання, які відбуваються в товщі г.

таксономічна одиниця класифікації ґрунтів; група ґрунтів у межах роду, що відрізняються за ступенем розвитку основного ґрунтотворного процесу (ступінь опідзоленості опідзолених, кількість гумусу та потужність гумусового горизонту чорноземів, ступінь засоленості засолених та ін.).