Термінологічний словник

Гіпсування грунтів , внесення до грунту гіпсу для усунення надлишкової лужності, шкідливої для багатьох з.-х.(сільськогосподарський) рослин; спосіб хімічної меліорації солонців і солонцеватих грунтів. Гіпсування засноване на заміні натрію, поглиненого грунтом, кальцієм, внаслідок чого покращуються її несприятливі физико-хімічні і біологічні властивості і підвищується родючість

(від нім. Grund — земля, основа) — самостійне природно-історичне органо-мінеральне тіло, що виникло у поверхневому шарі літосфери Землі в результаті тривалого впливу біотичних, абіотичних і антропогенних факторів, має специфічні генетико-морфологічні ознаки і властивості, що створюють для росту і розвитку рослин відповідні умови.

визначення генетичної будови та
властивостей ґрунтів, структури ґрунтового покриву.

це система спостережень за станом ґрунтів, яка базується на принципах і методах ландшафтно-геохімічних і ґрунтово-геохімічних досліджень. Спостереження здійснюються на глобальному, регіональному, національному і локальному рівнях. Причому принциповий підхід до вибору показників стану ґрунтів і організація спостережень не залежить від рівня проведення моніторингу.

порушення  біоенергетичного режиму ґрунтів та ізке зниження урожайності сільськогосподарських культур внаслідок 
їх  беззмінного  вирощування  або  частого повернення на попереднє поле   сівозміни,  що  призводить  до  погіршення  якісного  стану 
ґрунтів,   накопичення   у   ґрунтах   специфічних  хвороботворних мікроорганізмів  та  насіння  бур'янів;  {  Частину другу статті 1 
доповнено  абзацом  згідно  із  Законом  N 1443-VI ( 1443-17 ) від 04.06.2009 } 

органічна складова частина ґрунту,  яка утворюється в процесі біохімічного розкладу  рослинних  і  тваринних  решток  та 
формує його родючість.