Термінологічний словник

– група ґрунтів, в утворенні яких беруть участь процеси, пов’язані з присутністю, міграцією та накопиченням легкорозчинних солей.

 – розділ ґрунтознавства, який вивчає закономірності розповсюдження ґрунтів та їх зв'язок з географічним середовищем.

 – здатність ґрунту сорбувати на поверхні своїх часточок пари води з навколишнього повітря. Поглинена в такий спосіб волога називається гігроскопічною. Гігроскопічність залежить від гранулометричного складу ґрунту і вмісту гумусу в ньому.

 – генетичний горизонт максимального накопичення гумусових речовин у верхній частині мінерального профілю ґрунту.

 – це особливе природно-історичне тіло, складна поліфункціональна відкрита чотирьохфазна структурна система в поверхневій частині кори вивітрювання гірських порід, яка є комплексною функцією гірської породи, організмів, клімату, часу і яка володіє родючістю.

 – група ґрунтів різних типів, які формуються під впливом стійкого надлишкового зволоження, що проявляється в будові профілю (оглеєння, часто торфоутворення та ін).

– ґрунти мають підвищену щільність, слабку аерацію, вбирають багато вологи, але погано пропускають її в глибші горизонти, в сирому вигляді мають підвищені в’язкість і липкість, у сухому – велику твердість. Глинисті ґрунти важко обробляти, питомий опір їх під час обробітку значно вищий, ніж супіщаних.

– вилучений з ґрунту вертикальний зразок ґрунтового профілю із збереженою природною будовою.

 – вертикальний розріз від поверхні ґрунту до материнської породи. Ґрунтовий профіль складається зі сформованих у процесі ґрунтоутворення взаємопов’язаних та взаємозумовлених генетичних горизонтів.

 – процес нагромадження у ґрунті токсичних речовин і хвороботворних мікроорганізмів, що призводить до різкого зниження продуктивності сільськогосподарських культур при беззмінному вирощуванні або частому їхньому поверненні на те саме поле.