Термінологічний словник (глосарій)

Галофіти — рослини з низькорослими чи розпростертими на поверхні ґрунту стеблами, які ростуть на зволожених солончаках. Галофіти можуть нагромаджувати велику кількість води. Вони запасають (соленагромаджувальні) чи виділяють (солевидільні) надлишок солей. Галофіти є едифікаторами засолених ґрунтів, до них належать солянки, солероси. 

Надлишок солей у ґрунті ускладнює споживання води коренями рослин. Оскільки ґрунтова вода має високий осмотичний тиск, поглинання її можливе тільки при вищому осмотичному тиску в клітинах коренів. І саме галофіти здатні підвищувати осмотичний тиск. Якщо в клітинах звичайних рослин осмотичний тиск становить 5-10 (20) атм., то в деяких галофітів (лутига блискуча Atriplex nitens) він може підніматись до 150 атм. Адаптація рослин до засолення може відбуватись залежно від характеру засолення. Так, при хлоридному засоленні рослини часто стають м'ясистими (сукуленти), при сульфатному набувають ксероморфної структури. Деякі галофіти для зменшення транспірації і видалення надлишку солей скидають листки (солончакова айстра звичайна Tripolium pannonicum).

Геліофільність рослин — ставлення рослин до дії світла. Тому, рослини поділяють за вимогливістю до освітлення на три екологічні групи: геліофіти – світлолюбні, факультативні геліофіти – тіневитривалі та сціофіти – тіневі рослини.

Світлолюбні рослини, або геліофіти — це рослини, що потребують для свого розвитку багато світла й пристосовані до життя при повному сонячному освітленні (наприклад, злакові). Для них характерний морфологічний світлоекологізм (сповільнений ріст пагонів, низькорослість, послаблення активності бруньок відновлення) та анатомічний світлоекологізм (листки стають твердими, шкірястими, інтенсивно зафарбованими, їхні клітини великі, хлоропласти дрібні, численні. Листки розміщені під кутом, мають ізолатеральну будову, а горизонтальні – мезофіл диференційований на губчасту та стовпчасту паренхіму, верхній епідерміс з товстою кутикулою. Для життєдіяльності світлолюбних видів корисне верхнє освітлення чи бокове разом з розсіяним.

До рослин, які вимагають повного освітлення відносяться: саксаули, акації, тамарикси, евкаліпти, верби біла і ламка, тополі біла та чорна, дуби корковий і пухнастий та ін. 

До рослин, які погано витримують невелике затінення відносяться: модрини, робінія звичайна, гледичія колюча, софора японська, тополі тремтяча та сіріюча, ліріодендрон тюльпановий, береза повисла, айлант найвищий, сосна звичайна та ін. 

Гетерогенність поля, або неоднорідність поля – це у першу чергу неоднорідність ґрунтового покриву на полях сільськогосподарського призначення. Ця неоднорідність проявляється як у відмінностях рельєфу різних ділянок поля ,так і у відмінностях гранулометричного складу ґрунту та вмісту елементів живлення на цих ділянках.

Термін виник і почав застосовуватися у розрізі точного землеробства. Оскільки будь-які поля мають низьковрожайні та малопродуктивні ділянки, одним із завдань точного землеробства є диференційований підхід до поля та до обробітку окремих його ділянок. Саме тому у сучасному землеробстві існують спеціалізовані сервіси, що визначають гетерогенність поля та дають змогу спланувати диференційовану систему вирощування.

Зменшення густоти посівів на низьковрожайних ділянках поля дає можливість отримати пристойний результат і заощадити на насінні. На високоврожайних ділянках отримати більшу врожайність можна завдяки потенціалу гібрида, густоті й іншим факторам.

Гетерогенність поля можна визначити за електропровідністю ґрунту або за зворотною величиною – електричним опором ґрунту.

сорти у яких використовують гетерозисний ефект від схрещування інших сортів і ліній і використовується у першому поколінні (помідори огірки були капуста), більшість сортів самозапильних культур — озимої пшениці, ячменю, гороху, вівса — мають гібридне походження.

Гідротермічний коефіцієнт зволоження Г.Т. Селянінова (ГТК) — це сума опадів за період, коли середньодобова температура повітря вище + 10° С поділена на суму активних температур за той же період, коли температури перевищували +10° С, зменшена в 10 разів.

Розраховується за формулою: ГТК = R/0,1∑T

• де r – кількість опадів за період з температурою вище 10;
• ∑T > 10° – сума активних температур вище 10°С.

Цей показник має перевагу над іншими — характеризує не тільки прибуткову частину водного балансу (опади), а й непродуктивну витрату вологи (випаровуваність з поверхні ґрунту, рослинності). ГТК є достовірним показником зволоження в тих районах, для яких характерний однорідний тип річного ходу опадів. Окрім того, він об’єктивний і працює в достатньо широкому діапазоні сполучень температури та опадів. 

 це внесення насіння на відповідну глибину. При контролі глибини сівби розкривають 2-3 борозенки від передніх і задніх сошників сівалки, розташованих не на слідах трактора або зчіпки, кладуть на поверхню ґрунту рамку і заміряють лінійкою відстань від розташованого в борозенці насіння до нижньої сторони рейки (поверхні ґрунту). 

Гліколіз – сукупність ферментативних реакцій, які забезпечують безкисневе розщеплення молекул глюкози з утворенням молочної кислоти та АТФ. Цей процес є філогенетично найстарішим, дуже поширеним видом енергетичного обміну, який властивий багатьом анаеробним мікроорганізмам, а також клітинам більшості вищих тварин. При анаеробних умовах існування, при недостатньому вмісті кисню, як це буває в м'язах, які активно скорочуються, кінцевим продуктом гліколізу є молочна кислота(С3Н6O3), яка утворюється з піровиноградної кислоти (С3Н4O3). В аеробних організмів гліколіз здійснюється перед циклом Кребса та дихальним ланцюгом переносу електронів, які разом добувають більшу частину енергії глюкози. За аеробних умов піровиноградна кислота (С3Н4O3) проникає в мітохондрії і включається в реакції перетворень трикарбонових кислот.

Глютен (клейковина) — група запасаючих білків, виявлених в насінні злакових рослин, особливо пшениці, жита, вівса і ячменю. Термін «клейковина» позначає білки фракції проламінів і глютелінів, причому велика частина клейковини припадає на частку перших. Вміст клейковини в пшениці, проламіни якої отримали назву гліадину, доходить до 80%. Клейковина має велике значення в хлібопекарській промисловості, її вміст в борошні є чинником, що визначає такі характеристики тіста як пружність при змішуванні з водою, і служить критерієм визначення якості борошна.

Гумати — солі гумінових кислот, які вилучають з торфу та бурого гумусового вугілля слабкими водними розчинами лугів. Гумати — багатофункціональні сполуки, що мають різноманітні хімічні та біологічні властивості.