Глосарій

Дедукція – загальнологічний метод, суть якого полягає в логічному висновку з деяких загальних суджень (аксіом, принципів, законів тощо) окремих, більш конкретних суджень. В певному сенсі (наприклад, з точки зору «спрямованості» думки) дедукція протилежна індукції.

Демаркація (від фр. demarcation – розмежування) – процес знаходження критерію розмежування наукового знання й ненаукових (псевдонаукових) побудов, а також емпіричної науки та формальних наук (логіки й математики) і метафізики.

Детермінізм – концепція, послідовники якої стверджують упорядкованість, причинну обумовленість довкілля. Детермінізм стверджує, що світ – це зв'язне ціле і що явища в ньому чимось обумовлені, в тому числі причинно. Фундаментальні поняття детермінізму – «зв'язок», «взаємодія», «причинність», «закон». На формування детермінізму помітно вплинув розвиток науки (див. у цьому плані поняття «наукова картина світу»). Крім онтологічного, детермінізм має і гносеологічний аспект; у цьому смислі з детермінізмом тісно пов'язане поняття раціональності. Детермінізм є філософський, науковий (див. науковий детермінізм), теологічний тощо.

Дефініція (визначення) – логічна операція, що розкриває зміст поняття. Визначення поняття відбувається через підведення під ширше (родове) поняття і вказівку видових особливостей. Наприклад, «береза – це дерево з білою корою».

Дилема (від грецьк. δί-λημμα – подвійна) – проблема, що для свого розв’язання передбачає щонайменше дві можливості. При цьому обидві можливості недостатньо зручні для розв’язання наявної проблеми. Найчастіше дилема має вигляд «або А…або В».

Дискретність – перервність.

Діалектика – один із методів філософії, згідно з яким будь-яке явище перебуває у зміні, розвитку, в основі якого лежить взаємодія (боротьба) протилежностей (Геракліт, Гегель, Маркс). Основні ідеї діалектики за Гегелем: перехід кількісних змін в якісні, взаємопроникнення протилежностей і заперечення заперечення.

Досвід – сукупність переживань людини. Можна виділити зовнішній досвід, зумовлений відносинами з іншими людьми чи речами світу, і внутрішній, в основі якого – саморефлексія, роздуми.

Дуалізм – світогляд, який вважає основоположними два рівноправних і протилежних начала (матерію і дух, світле і темне).

Дух – ідеальний первень (принцип) на противагу природі як матеріальному первню. В людині розрізняють тіло (матеріальне), душу (сукупність психічних процесів) і дух – настанову на всезагальне – моральні, релігійні і правові цінності, естетичні ідеали, світоглядні істини.