емуляція (emulation) Виконання комп’ютерною системою власних програм, записаних у системі команд
іншого комп’ютера. Термін звичайно відноситься до здатності програми або пристрою
імітувати роботу іншої програми або іншого пристрою. Наприклад, багато принтерів
розробляються з включенням можливості емуляції принтера Hewlett-Packard (НР) LaserJet у
зв’язку з тим, що існує велика кількість засобів ПЗ, розроблених для принтерів НР. При
емуляції роботи НР принтера початковий принтер працює таким чином, що може виконувати
ПЗ, розроблене для реального пристрою НР. У загальному значенні цього терміну емулятором є
система, яка дублює (або копіює) функції однієї системи в середовищі іншої системи. Таким
чином, емулятором може бути ПЗ, електронна схема та ін. Найбільш загальною формою
емуляції є програмна емуляція, в рамках якої частина комп’ютерного ПЗ дозволяє деяким
застосуванням або програмам виконуватися на платформах (комп’ютерній архітектурі, ОС), для
яких вони не призначалися при розробці. Наприклад, код, розроблений на платформі Windows,
може виконуватися на платформі Sun або в мобільному пристрої, якщо застосувати емулюючі
засоби (віртуальну машину) платформи Windows .NET – CLR. Див. CLR, віртуальна машина,
віртуальна машина Java.
| 