Глосарій курсу Філософія

наукова дисципліна, яка досліджує процес творчості й намагається віднайти його закономірності.

філософська течія Заходу, основною проблемою якої є існування (екзистенція) людини, яка трактується як суб'єктивно-неповторний і недосяжний для розуму (ірраціональний) потік переживань.

поєднання в одному вченні несумісних, часто суперечливих елементів.

у вченні неоплатоніків "випромінювання" вищими формами буття нижчих.

1) течія в гносеології, яка вважає чуттєвий досвід головним джерелом знання і критерієм істини. Емпірики применшують роль розуму в пізнанні; 2) напрям у філософії Нового часу (Бекон, Локк, Юм), прибічники якого орієнтувались на чуттєвий досвід.

те ж, що і теорія пізнання або гносеологія. Вживається переважно до вчення про наукове пізнання.

філософське вчення про прекрасне, про художнє освоєння дійсності. Основні категорії естетики – прекрасне, трагічне, комічне.

філософське вчення про мораль, походження і природу моральних норм, спосіб їх функціонування в суспільстві; теорія моралі.