Термінологічний словник

галузь права, норми якої регулюють відносини у сфері використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища (земельне, водне, лісове, гірниче).

1)                 знання і розуміння права, здатність особи тлумачити зміст норм права, визначати мету видання певного нормативно-правового акта, сферу його дії;

2)                 повага особи до права, заснована на особистій переконаності в його ефективності як засобу регулювання суспільних відносин. Така повага повинна мати місце навіть у разі несхвалення людиною окремих правових приписів;

3)                 звичка вчиняти свої дії відповідно до приписів правових норм;

4)                 вміння особи використовувати у практичній діяльності правові знання, реалізовувати і захищати свої суб'єктивні права і законні інтереси, виконувати юридичні обов'язки;

5)                 висока правова активність особи у сприянні реалізації правових приписів, розуміння нею необхідності протидіяти правопорушенням.