Термінологічний словник (глосарій)

Екологічне (органічне) землеробство - це система виробництва сільськогосподарської продукції, яка забороняє або значною мірою обмежує використання синтетичних комбінованих добрив, пестицидів, регуляторів росту та харчових добавок до кормів при відгодівлі тварин. Така система наскільки можливо максимально базується на сівозмінах, використанні рослинних решток, гною та компостів, бобових рослин і рослинних добрів, органічних відходів виробництва, мінеральної сировини, механічному обробітку ґрунтів і біологічних засобах боротьби зі шкідниками з метою підвищення родючості та по-кращення структури ґрунтів, забезпечення повноцінного живлення рослин і боротьби з бур’янами та різноманітними шкідниками. Це система екологічного менеджменту сільськогосподарського виробництва, яка підтримує та покращує біорізноманіття, біологічні цикли та біологічну активність ґрунтів.

Епіфіти — це рослини, що оселяються на інших видах рослин, проте не використовують їх як джерело живлення. 

Епіфітизм — це процес використання однією рослиною іншої у якості субстрату.

Форофіта — це рослина, на якій оселяється епіфіт. 

У даному випадку рослини-епіфіти отримують поживні речовини з навколишнього середовища, а не з тіла рослини-хазяїна, як паразити. У епіфітів виробилися пристосування для уловлювання води і мінеральних солей з повітря. Епіфітизм є адаптацією до світлового режиму в густих тропічних лісах. Вважається, що біля 10% усіх рослин є епіфітами. 

Епіфіти у результаті своєї життєдіяльності змінюють рН середовища у бік підкислення. Утворюючи зімкнуті покриви на стовбурах і гілках дерев, впливають на температуру і вологість кори, її хімізм і фізичні властивості. Поглинаючи воду, яка стікає по гілках і стовбурах, вони тим самим зменшують надходження її у грунт і перешкоджають використанню деревами вимитих з їх листків речовин.

Представниками епіфітів є орхідні, бромелієві, ароїдні, геснерієві, вересові тощо у тропіках, деякі мохи, лишайники, папороті у менш теплих, але вологих областях, водорості - у помірних широтах. 

однорічники, котрі закінчують вегетацію за 0,5-2,5 місяця, швидко дають плоди та насіння. Це переважно рослини степів. З видів флори України можна згадати вероніку весняну Veronica verna, веснянку весняну Erophila verna, бурачок пустельний Alyssum desertorum, мишачий хвіст малий Myosurus minimus. 

багаторічники з весняним чи осіннім періодом вегетації. Влітку вони перебувають у стані спокою – у вигляді підземних цибулин, бульб, кореневищ. Характерні для аридних областей. В степах України можна побачити тюльпани Шренка Tulipa schrenkii і скіфський T. scythica, зірочки жовті Gagea lutea, белевалію сарматську Bellevalia sarmatica, гадючу цибульку занедбану Muscari neglectum, пізньоцвіт осінній Colchicum autumnale.