Огляд глосарія за абеткою

Спеціальні | А | Б | В | Г | Ґ | Д | Е | Є | Ж | З | И | І | Ї | Й | К | Л | М | Н | О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Щ | Ь | Ю | Я | Все

К

Категоричний імператив

Категоричний імператив – термін, введений Кантом для позначення безумовного морального обов'язку, веління. Категоричний – безумовний, імператив – веління, наказ. Суть категоріального імперативу Кант формулює так: поводься так, щоб правила твоєї поведінки могли стати законом для діяльності всіх людей.



Категорія

Категорія – найбільш загальне поняття, форма мислення, в якій відтворюються універсальні властивості речей. Будь-яка річ має якісні і кількісні, просторові і часові, причинні та інші визначення. Аналіз категорій дано в працях Аристотеля, Канта, Гегеля.



Каузальність

Каузальність – те саме, що і причинність.



Кількість

Кількість – число, величина, чисельна визначеність; відмінність речей однієї якості (вага, довжина) або міра сукупності речей однієї якості. За вченням Гегеля, кількість на певному етапі переростає в якість.



Кінечне і безкінечне

Кінечне і безкінечне – філософські категорії, які характеризують обмеженість і необмеженість речей і процесів. Кінечне – протяжність, яка почалась і закінчилась. Безкінечність – протяжність, кінець якої безперервно відсувається. Кінечне і безкінечне діалектично пов'язані. Конечне містить безкінечність (його можна ділити до безкінечності), і, навпаки, безкінечне складається з кінечного.



Класична наука

Класична наука – період розвитку наукового знання (ХVІІ – поч. ХІХ ст.), який характеризується домінуванням універсального значення розуму, природничих взірців побудови знання на засадах принципу механіцизму. Визнається незмінність суб’єкта та об’єкта наукового пізнання.



Криза

Криза – це істотні зрушення атрибутивних ознак, глибокий занепад чогось, погіршення звичних для сприйняття чи існування параметрів економіки, культури, міждержавних та міжетнічних відносин, мистецтва, релігії, зрештою – навколишнього світу.



Кумулятивізм

Кумулятивізм (від лат. cumulatio – збільшення, накопичення) – настанова ряду напрямків філософії науки, згідно з якою історичний розвиток знання відбувається шляхом поступового додавання нових положень до накопиченої суми істинного знання. Така модель зростання знання акцентує його безперервність, виключає можливість якісних змін знання. 




Accessibility

Шрифти

Розмір шрифта

1

Колір тексту

Колір тла