Термінологічний словник

величина відносного  зменшення електромагнітного  випромінювання після його  проходження через шар речовини товщиною в 1 см.

відмінне від теплового світіння збудженої речовини. Вперше була відкрита Ніколасом Монардесом (1565) завдяки залученню досвіду ацтеків у галузі ботаніки, пояснення ж самого явища вперше зробив Хосе де Акоста (1590).

 речовина, яка має властивість світитися при збудженні, тобто проявляти люмінесценцію.

Люмінофори широко використовуються в електроніці, наприклад, ними покривають екран електропроменевої трубки, де їхнє світіння при бомбардуванні електронами формує зображення, в сцинтиляційних лічильниках тощо.

За часом висвічування люмінофори можна розділити на флуорофори і фосфори, відповідно до флуоресценції та фосфоресценції, які їм властиві.

За типом речовини люмінофори поділяються на неорганічні та органічні. До неорганічних люмінофорів належать такі речовини, як сульфід цинку, легований іонами рідкоземельних металів, оксисульфіди рідкоземельних металів із домішками інших рідкоземельних металів, легований оксид ітрію, ортосилікат цинку із домішками іонів мангану та інші. Органічні люмінофори здебільшого пі-спряжені системи або метал-органічні комплекси.