Глосарій основних термінів з Педагогіки вищої школи

метод навчання і водночас – форма 
організації навчання. Л. з’явились ще у Давній Греції (Сократ, Платон, 
Аристотель) та Давньому Римі (Квінтіліан), отримали розвиток в епоху 
середньовіччя. Тоді Л. була майже основною формою навчання і являла собою 
читання церковних першоджерел та їх докладний коментар. Л. – як метод 
навчання – має інформаційний характер, чіткий план. Структура лекції 
підкоряється логіці предмета, вона не тільки стимулює конкретно-образне 
мислення, а й активізує логічне мислення слухачів, послідовно з’ясовує всі 
пункти плану. Висунуті в лекції ідеї викладаються на високому рівні і водночас 
з урахуванням рівня підготовки слухачів, усі поняття та терміни пояснюються, 
аргументуються, при цьому широко застосовується наочність, активізується 
увага слухачів тощо. Предметом лекції має бути вивчення складних об’єктів, 
явищ, подій, процесів, що мають між собою зв’язки і залежності причинно
наслідувального характеру. 
Л. поділяються на вступні, основні, підсумкові. У заочній та вечірній 
формах навчання визначають ще Л. настановчі (в яких подається поняття про 
сутність предмету, характеризуються методи самостійної роботи, види 
практичних занять, засоби самостійної роботи над матеріалом, докладно 
характеризується навчальна література); оглядові, які читаються за декількома 
великими темами, якщо існує брак часу для читання кожної теми окремо. 
Оглядові Л. зазвичай читаються наприкінці курсу, коли лектор висвітлює 
найбільш значні вузлові проблеми науки, найновіші досягнення науки і 
техніки; епізодичні – Л. на одну з обраних тем.