Глосарій курсу Філософія

риса деяких ідеалістичних філософських вчень (зокрема Гегеля), згідно з якими дійсність розвивається за такими ж логічними закономірностями, що і мислення людини.

філософське вчення, згідно з яким Бог і природа тотожні. Бог як носій мислення і активності просякає всі речі природи (Кузанський, Бруно, Спіноза, Шеллінг).

вчення ранніх (ІІ-VІІ ст.) християнських теологів, отців церкви (Тертуліана, Августина), на яке наклав відбиток платонізм.

учні та послідовники Арістотеля. Назва походить від звички мислителя викладати своє вчення під час прогулянки в саду.

релігійно-філософська течія, яка вищою реальністю і цінністю вважає персону - людину, Бога (американська гілка - Боун, Хокінг, французька - Муньє, Лакруа). Світ - сукупність духовних персон (щось на зразок монад Ляйбніца).

одне з основних понять психоаналізу Фрейда, яким означають психічні процеси, що виникають і протікають поза свідомим контролем. Проявляється в снах, обмовках та ін.

1) філософські вчення, які визнають множинність субстанцій (Демокріт, Ляйбніц); 2) вчення, які визнають множинність істин.

філософія науки, течія, заснована Контом, яка вважала головним завданням філософії дослідження наукового пізнання.

філософська течія, яка ставить істинність і цінність людського мислення (понять, ідей, вірувань) в залежність від їх практичної ефективності. Виникла і поширилась у США. Представники Пірс, Джеймс, Дьюї.

наукова дисципліна, що вивчає умови і методи ефективної практичної діяльності. Основоположник - Котарбінський.