Термінологічний словник

коефіцієнт, що враховує відносну біологічну ефективність різних видів іонізуючого випромінювання.

це речовина, до складу якої входить радіоактивний ізотоп.

це хімічний елемент, всі ізотопи якого радіоактивні.

це нестійкий ізотоп, що розпадається.

явище мимовільного перетворення нестійкого ізотопа хімічного елементу в інший ізотоп (зазвичай іншого елемента) (радіоактивний розпад) шляхом випромінювання гамма-квантів, елементарних частинок або ядерних фрагментів

це наука про дію іонізуючих випромінювань на живі організми та їх угруповання.

це збір первинної інформації (вимірювання  потужності поглиненої в повітрі дози, визначення вмісту радіонуклідів в об’єктах навколишнього середовища, продуктах харчування, воді та ін.)  з метою подальшого її використанняї для контролю радіаційно-гігієнічного та контролю дозиметричного. 

вивчає концентрації та міграцію радіоактивних речовин в навколишньому середовищі та вплив їхнього іонізуючого випромінювання на живі організми та їх угруповання.

це максимальна кількість радіонуклідів, що може міститись у певній екосистемі, не порушуючи її основних трофічних властивостей, тобто продуктивності, кондиціонування і надійності.

атом з нестійким ядром, що характеризується додатковою енергією, яка доступна для передачі до створеної радіаційної частинки, або до одного з електронів атома в процесі внутрішньої конверсії.