Глосарій курсу Філософія

акт свідомості, в якому вона намагається усвідомити (пізнати) саму себе, подивитись на себе мовби ззовні.

відображення дійсності у формах, пов'язаних (прямо чи опосередковано) з практичною діяльністю. Можлива лише як суспільне явище, існує на основі мови.

певна цілісність найбільш загальних знань, цінностей і практичних настанов, які регулюють ставлення людини до світу.

в логіці розділ, що вивчає відношення виразів мови (знаків) до позначуваних ними об'єктів і смислів, які вони виражають.

наука про знакові системи

напрям у гносеології, згідно з яким відчуття є єдиним джерелом пізнання. Представники -Локк, Берклі, Мах та ін.

метод пізнання який полягає у поєднанні частин у ціле.

1) філософські погляди, які сповідують сумнів у можливості досягнення істини, здійснення ідеалів і т. ін.; 2) давньогрецька філософська школа ІV-ІІІ ст. до н. е., яка сповідувала ці ідеї (Піррон, Секст Емпірик).

хибний силогізм (умовивід), якому надано видимість правильної форми для навмисного введення співбесідника в оману.

давньогрецькі мислителі V ст. до н. е. (Протагор, Горгій та ін.), які вперше поставили людину в центр філософського пізнання (людина міра всіх речей).