Термінологічний словник

первісно: релігійна заборона на використання певних предметів, дій, слів, порушення якої накличе кару вищих сил. Заборона. 

богослов'я, вчення про Бога, система християнських догматів.

сукупність уявлень та вірувань у надприродній зв’язок між людьми (плем’ям, родом) та окремими видами рослин, тварин, птахів, звірів.

(від іт. travestire – перевдягати) – один із різновидів бурлескної, гумористичної поезії, в якому твір серйозного або й героїчного змісту та відповідної форми переробляється, «перелицьовується» у твір комічного характеру з використанням панібратських, жаргонних зворотів. Травестія як жанр з'явилася в Італії в XVII ст. Найвідоміший майстер цієї форми – французький поет П. Скаррон, автор поеми «Вергілій навиворіт». В українській культурі  травестія відіграла важливу роль в кін. XVIII – поч. XIX ст., позначеного переходом літератури на народну мову. Першим явищем травестії вважається «Батрахоміомахія» – травестія на «Іліаду» Гомера, здійснена в античну добу Пігретом. Зверталися до травестії і в російській літературі: В. Майков, «Єлисей, або Роздратований Вакх»; М.Осипов, «Верґілієва Енеїда, вивернута навспак». Найоригінальніший приклад травестії, що став подією в українській літературі була «Енеїда» Івана Котляревського, в основу якої покладена героїчна поема Верґілія.

конкретні форми прояву звичаїв, звичок, обрядів і ритуалів, поведінки, дій, оцінок, які характеризуються особливою стійкістю та цілеспрямованими зусиллями людей з метою збереження та передачі їх наступним поколінням; форми передачі соціального досвіду.

культура, характерною особливістю якої є дуже повільний характер змін. Передається від покоління до покоління майже у незмінному вигляді шляхом неписьмової і невербальної комунікації. Є характерним для суспільства, яке орієнтується на збереження самобутності, культурної своєрідності.