Глосарій

[син.: агрономічна хімія] – наука, яка вивчає питання взаємовідносин між грунтом, рослиною та добривом з метою підвищення врожаю с.-г. культур і поліпшення його якості

(лат. - пристосування) - процес пристосування організмів, популяцій та угруповань до мінливих умов оточуючого середовища

тіло з великою внутрішньою або зовнішньою поверхнею, на якій відбувається адсорбція речовин – газів або розчинів, що торкаються поверхні. До грунтових А. належать глинисті мінерали та високодисперсні органічні й органо-мінеральні сполуки

(гр. аерос та гр. біос - життя) організми, які можуть існувати тільки при наявності кисню - тварини, рослини, люди

тривіальний вираз, який означає валовий вміст азоту

за І.В.Тюріним і М.М. Кононовою, – органічні та мінеральні сполуки азоту, що переходять у 0,5 н. розчин H₂SО₄ на холоді (грунт : розчин = 1:5, 16-18 годин)

сполуки азоту, які переходять у розчин при обробці г. 25%-ою H₂SО₄ або 6н НСl при нагріванні в автоклаві

бактерії і водорості (переважно синьозелені), що фіксують атмосферний азот

процес засвоєння молекулярного азоту й побудови з нього азотистих сполук мікроорганізмами

кислотність грунту, зумовлена наявністю в грунтовому розчині іонів водню. А.к.г. виражається величиною рН водної витяжки з грунту