Глосарій

вибіркове поглинання молекул, атомів або йонів з газової суміші або рідини, який називають абсорбентом (сорбентом).

система агротехнологічних заходів вирощування, що спрямовані на одержання економічно обґрунтованої урожайності сільськогосподарських культур та підвищення родючості ґрунту з урахуванням грунтово-кліматичних умов та досягнень науки, техніки і наукового досвіду. 

(від грец. аgrоs– поле, рhуtоn–рослина, kоіnоs– загальний, спільний) — специфічна екологічна система, основна частина агробіоценозу, що зайнята угрупуванням культурних рослин (посівами чи плантаціями), створена і постійно підтримувана людиною за допомогою агротехніки для виробництва рослинної продукції.

сукупність методів дослідження складу ґрунтів, рослин, добрив, пестицидів, агрохімікатів та якості сільськогосподарської продукції.

Проводять для визначення вмісту у рослинах макро- і мікроелементів, органічних сполук (білки, жири, вуглеводи та ін.), динаміки надходження їх у рослини протягом вегетації; вивчення перетворень та обміну речовин у рослинах; для діагностики потреби рослин в окремих елементах живлення.

 документ, що містить дані щодо агрохімічної характеристики ґрунтів, а також їх забруднення токсичними речовинами, важкими металами та радіонуклідами.

[син.: агрономічна хімія] – наука, яка вивчає питання взаємовідносин між грунтом, рослиною та добривом з метою підвищення врожаю с.-г. культур і поліпшення його якості

(лат. - пристосування) - процес пристосування організмів, популяцій та угруповань до мінливих умов оточуючого середовища

тіло з великою внутрішньою або зовнішньою поверхнею, на якій відбувається адсорбція речовин – газів або розчинів, що торкаються поверхні. До грунтових А. належать глинисті мінерали та високодисперсні органічні й органо-мінеральні сполуки

(гр. аерос та гр. біос - життя) організми, які можуть існувати тільки при наявності кисню - тварини, рослини, люди

тривіальний вираз, який означає валовий вміст азоту