Термінологічний словник

 (від англ. Laminated Veneer Lumber – листовий шаруватий пиломатеріал) - це високоміцний композитний конструкційний матеріал на основі масиву натурального дерева, посилений і поліпшений технологічно. Основною сировиною для виробництва ЛВЛ-брусу є шпон деревини хвойних порід

(middle density fibreboard середнещільне плотное волокнисте покриття) - це деревоволокниста плита середньої щільності, що виготовлена з висушених волокон деревини, оброблених синтетичними зв'язуючими речовинами і сформованих у вигляді килима, з подальшим гарячим пресуванням (щільністю 700 ... 870 кг/м3 ) і шліфуванням

 (Structural Insulated Panel) - це шаруваті панелі, влаштовані за типом «сендвіч», коли шар теплоізоляційного матеріалу знаходиться між двома однаковими за розміром деревними плитами

(Аbsorption) вбирання речовин, а також електромагнітних коливань (світла і звуку). Абсорбція — один з видів сорбції. Абсорбція — основа технологічних процесів вилучення парів води, вуглеводневих компонентів, сірчаних сполук тощо з потоків природного та синтетичного газів, очищення (знешкодження) газових викидів з метою охорони довкілля. Розрізняють хімічну та фізичну абсорбцію. 

Характеризує питоме зусилля по руйнуванню адгезійного контакту та використовуване в техніці для оцінки властивостей склеюючих та зв'язуючих речовин. Адгезійна міцність залежить від енергії зв'язку, що забезпечує адгезію, повноти контакту, що визначається рельєфом поверхні, міжфазної поверхневої енергії, змочування та інш. поверхневих явищ, а також від умов формування контакту (тиску, температури, тривалості контакту тощо). На значення адгезійної міцності впливають умови її вимірювання, розміри зразків, концентрація в них механічних напружень.

(Аggregate states) cтани однієї і тієї ж речовини, що відрізняються один від одного характером теплового руху молекул, силами міжмолекулярної взаємодії, структурою тіла. Основними агрегатними станами є: твердий (кристалічний), рідкий, газоподібний і плазма.

Зчеплення (прилипання, злипання) приведених в контакт різнорідних твердих або рідких фаз; комплекс явищ, які здатні утворити зв'язки між матеріалами, що склеюються (лат. adhaesio — прилипання, зчеплення).

 (Аdsorption) явище покриття поверхні твердого тіла, що знаходиться в газі або рідині, шаром молекул газу (рідини), що утримуються на ньому молекулярними силами; залежить від величини поверхні, від природи газу і від властивостей твердого тіла.

Вид хіміко-термічної обробки, котрий полягає у насиченні азотом поверхневого шару виробів із легованої сталі. Легуючі елементи (алюміній, молібден, ванадій, хром) утворюють з азотом стійкі хімічні сполуки — нітриди, які надають виробам великої твердості (1200 за Віккерсом).

Дифузійне покриття сталевих і чавунних виробів алюмінієм для запобігання окисленню їх при високих температурах; різновид, а у багатьох випадках — синонім алюмінування

Легкі сплавина алюмінієвійоснові, до складу яких входить один або декілька легуючих елементів. Упромисловості використовують сплави алюмінію на основі систем: Al-Cu, Al-Si, Al-Mn, Al-Mg, Al-Cu-Mg.

Це тверді речовини, які не мають строгого порядку в розташуванні частинок (атомів, молекул, іонів) і не утворюють кристалічних ґраток. У кристалічних речовинах є суворий порядок розташування частинок, а в аморфних частинки розташовані хаотично.

Виготовляють з білої або кольорової глини і наносять на поверхню невипаленого керамічного виробу тонким шаром (0,2...0,3 мм) у вигляді водної суспензії. При випалюванні ангоб не розплавляється і надає виробу матову поверхню

(Аnisotropy) залежність фізичних властивостей від направлення всередині кристалічного тіла.

Матеріали, що застосовуються для деталей машин(підшипники, втулкита ін.), що працюють при терті ковзанняі мають низький коефіцієнт тертя. Відрізняються низькою адгезією, доброю припрацьовуваністю, теплопровідністюі стабільністю властивостей. Однією з важливих властивостей антифрикційних матеріалів є їх нездатність або мала здатність до схоплювання (адгезії) з матеріалом спряженої деталі.

Сплави, що характеризуються низьким коефіцієнтом тертя, значною зносостійкістюі достатньою міцністю, доброю припрацьовуваністю, корозійною стійкістю, відсутністю схоплювання з поверхнею контакту.

Ливарний чавун, що характеризується низьким коефіцієнтом тертята здатністю до схоплювання, вироби з якого застосовуються у вузлах тертя зі змащуванням.

Різновид легкого бетону, який виготовляють з суміші органічних наповнювачів рослинного походження, що містять целюлозу (подрібнених відходів деревообробки, льону, стебел бавовнику, очерету), мінерального в'яжучого (зазвичай портландцементу), хімічних добавок і води

Вуглецева сталь з низьким вмістом вуглецю (до 0,02%) і інших домішок, яка використовується в якості шихти для спеціальних сталеплавильних процесів.

Компонент, який є переривчастим, тобто роз’єднений в об’ємі матриці

Відноситься до електрохімічної корозії тому, що більшість конструкцій експлуатуються в атмосферних умовах. Корозія, що протікає в умовах будь-якого вологого газу, також може бути віднесена до атмосферної корозії

Твердий розчин вуглецю в γ - залізі; retained austenite – залишковий аустеніт

Термообробка сталі (процес, аналогічний загартовуванню вуглецевих сталей), що складається з нагріву її до 1050 -1100°С, короткочасного (протягом 10 хв) витримування при цій температурі і подальшого охолодження.

Аустені́тна стальабо сталь аустені́тного кла́су (англ.austeniticsteel) — високолегованахромом, нікелемі (або) манганомсталь, яка зберігає при охолодженні з високої температури до кімнатної й нижче структуру γ-твердого розчину (аустеніту).

Мартенситне перетворення, поліморфне перетворення, при якому зміна взаємного розташування складових атомів (або молекул) відбувається шляхом їх впорядкованого переміщення, причому відносні зсуви сусідніх атомів малі в порівнянні з міжатомною відстанню.

Антифрикційний сплав на основі олова, що містить сурму, свинець, мідь, кадмій, нікель, миш'як. 

Якщо оксид свинцю замінений оксидом барію (BaO), то кришталь уцьому випадку називається барієвим.

Структурна фаза сталі, що утворюється при гартуванні (перетворення аустеніту при температурах нижче 450°С), являє собою дрібнодисперсну суміш фериту та цементиту, причому ферит має збільшений до 0,2% вміст вуглецю.

Або бери́лієва мідь (англ.berylliumcopper, BeCu) — сплави на основі міді, із вмістом не більше 3% берилію. Може містити також інші легувальні добавки, такі як нікель(0,2%…0,4%) і титан(0,1%…0,25%) та інші домішки не більше від 0,5%. Берилієві бронзи серед мідних сплавів вирізняються високою міцністю при збереженні високого рівня електро- та теплопровідності.

Структура заліза, якої воно набуває при температурі 769-910° С.

Штучний композиційний матеріал, одержаний в результаті формування і затвердіння бетонної суміші, що складається з в'яжучої речовини, дрібного і великого заповнювачів, води і спеціальних добавок.

Сплавмідіта цинку. До складу також можуть входити інші металичи неметали. Частка цинку влатуні може бути відносно високою (понад 36%).

Чавун, уякому весь вуглецьхімічно зв'язаний з залізомі міститься у вигляді карбіду Fe₃C (цементиту).

Двошаровий або багатошаровий матеріал, що складається з двох різних металів або сплавів

Суміш Na₂SiO₃і CaSiO₃з B₂O₃У богемському склі замість Натрію міститься Калій, що надає йому більшої термостійкості Ці обидва види скла застосовують переважно для виготовлення хімічного посуду

Композиційний матеріал, що містить в якості наповнювача волокна бору, які втілені в термореактивною полімерну матрицю

Сплав міді та інших металів чи неметалів. Здебільшого до складу бронзи входить олово. Частка олова у бронзах може становити від 1.25 до 10%. Серед неметалічних сполук найчастіше до складу бронзи входить фосфор. Типова бронза має склад: 94.65% — мідь, 5% — олово, 0.35% — фосфор. Фосфор надає бронзам додаткової пружності, твердості, та збільшує корозостійкість. Температура плавлення бронзи перебуває в межах 990...1190 °С.

Вид бронзи, у якої алюміній є основним легуючим металом, що додається до міді (на відміну від звичайної бронзи, де мідь легується оловом, або латуні, де використовується цинк). Промислове застосування знайшли алюмінієві бронзи різного складу, але при цьому більшість сплавів містить алюмінію в діапазоні від 5% до 11% за масою, решту маси становить мідь та інші легуючі елементи, такі, як залізо, нікель, марганець і кремній.

Сталь, що не повністю розкиснена в печі. Виділення газів відбувається й при затвердінні виливка, тому в ньому утворюється велика кількість розосереджених газових бульбашок. Вони зникають при подальшій гарячій прокатці. Найдешевша.)

Конструкційналегованастальз границею міцностіпонад 1500 МПа(найміцніші досягають σ_в = 3000 МПа), що забезпечується підбором хімічного складу та оптимальною термічною обробкою. Високоміцні сталі також характеризуються високими значеннями границі плинностіσ_0,2 = 1350…1400 мПа.

Чавунз кулястим графітом, який утворюється в литій структурі в процесі кристалізації.

В результаті дії продуктів згорання високої температури на поверхні металу утворюється оксидна плівка. При високій температурі металу процес утворення окалини посилюється. Найінтенсивніша високотемпературна корозія має місце за наявності сірчистих з'єднань в продуктах згорання.

Високотемпературне окислення металів є процесом реакційної дифузії атомів кисню і металу, що дифундують зустрічно через кристалічні гратки твердих фаз, що утворюють окалину.

Дрібні частинки деревини, що представляють собою окремі клітини, їх обривки або групи клітин деревини

Наповнювачем в цих полімерних композитах служать вуглецеві волокна, які отримують з синтетичних і природних волокон на основі целюлози, сополімерів акрилонітрилу, нафтових і кам'яновугільних пеков

Поширення, розтікання, розсіювання, взаємодія) — процес взаємного проникнення молекул або атомів однієї речовини поміж молекул або атомів іншої, що зазвичай приводить до вирівнювання їх концентрацій у всьому займаному об'ємі.

Склоподібне покриття (0,1...0,2 мм),яке наносять на поверхню керамічного виробу і закріплюють випалюванням. Глазур знижує водопроникність, підвищує міцність та атмосеростійкість керамічних виробів

Продукт механічного руйнування вивержених польовошпатових гірських порід, що містить частки глини, кварцу, слюди та інших мінералів, що не розклалися

Пластинчастий (двійниковий) мартенсит, який утворюється в вуглецевих і легованих сталях при температурі початку мартенситного перетворення, нижчій від 200°C. При цьому утворені мартенситні пластини мають середню лінію підвищеної щільності дефектів, яку називають мідрібом. Мідріб складається з великого числа двійників по площинах {112}, товщина яких становить 5-30 нм.

Листовий матеріал, виготовлений у процесі гарячого пресування або сушки маси з волокон деревини, що сформована у вигляді килима

(Desorption) процес видалення адсорбованої (адсорбату) або абсорбованої (абсорбату) речовини з поверхні адсорбенту або із об'єму абсорбенту. Протилежне — сорбція, адсорбція або абсорбція.

 Всяке стійке порушення трансляційної симетрії кристалу – ідеальної періодичності кристалічної решітки. За кількістю вимірів, в яких розміри дефекту істотно перевищують міжатомну відстань, дефекти ділять на нульмірні (точкові), одномірні (лінійні), двовимірні (плоскі) і тривимірні (об'ємні) дефекти.

Порушення регулярної кристалічної структури металів. Виникають під час виготовлення й експлуатації виробів, істотно впливаючи на комплекс їхніх властивостей

Дислокації в кристалах, дефекти кристала, що є лініями, вздовж і поблизу яких порушено характерне для кристала правильне розташування атомних площин. Дислокації та інші дефекти в кристалах визначають багато фізичних властивостей кристалів, званих структурно-чутливими. Зокрема, механічні властивості кристалів — міцність і пластичність — зумовлені існуванням дислокацій і їх особливостями.

Дефекти кристалічних ґраток (dislocations) у вигляді ліній з порушенням правильного чергування атомних площин.

Розклад молекул на простіші молекули, атоми, атомні групи або іони.

Тонке подрібнення та розподіл в якомусь об’ємі твердого матеріалу, рідини або газу, в результаті якого виникають дисперсні системи: порошки, суспензії, емульсії, аерозолі.

Явище проникнення молекул однієї речовини в інші.

(Іsolator) речовини які, практично не проводять електричний струм, оскільки в них дуже мало вільних заряджених частинок, які можуть переміщуватись по речовині. Д. неполярні – такі речовини, у яких центри позитивних зарядів окремих атомів або молекул збігаються. Д. полярні – речовини, у яких центри позитивних і негативних зарядів окремих атомів і молекул не збігаються.

Породоутворюючий мінерал класу карбонатів, подвійна вуглекисла сіль кальцію і магнію та осадова карбонатна гірська порода, що цілком або переважно складається з мінералу доломіту (бл. 95%), звичайно з домішками кальциту, іноді гіпсу, ангідриту та оксидів заліза.

Для дрібнозернистої сталі бал зерна 8 і більше.

 Марка одного з перших деформованих зміцнюваних старінням алюмінієвих сплавів. Основними легуючимиелементами є мідь (4,4 %), магній (1,5 %), марганець (0,6%) і алюміній (93,5%) за масою. Типове значення границі текучостістановить 450 МПа, однак залежить від складу та термообробки.

Викликана дією на матеріал електролітів - розчинів, що містять іони та є провідниками електричного струму.

Сучасні жароміцні сталі класифікують за температурою експлуатації. Для роботи при 500...550 °С використовують сталі марок 20X13, 15X11МФ, 13Х14НЗВ2ФР, з яких виготовляють лопатки парових турбін, важконавантажені деталі (диски, вали, стяжні болти), що працюють в умовах підвищеної вологості.

Сплави на нікелевій, залізохромонікелевій, кобальтовій або змішаній основі, що відзначаються високим опором пластичній деформації та руйнуванню в умовах високих температур та окиснювальних середовищ.

Основними фізико-механічними характеристиками жароміцних сплавів є значний опір повзучості, втомлюваності, а також, висока тривала міцність.

Властивість конструкційних матеріалів (металевих, керамічних, полімерних тощо) при високих температурах чинити опір деформуванню і руйнуванню під дією механічних навантажень.

Різновид сталі, яка відзначається жаростійкістю. Характеризується стійкістю проти інтенсивного окислення на повітрі або вінших газових середовищах при т-рі понад 550  С, що зумовлено наявністю на її поверхні щільної і тонкої плівки окисів (переважно хрому, кремнію й алюмінію) легуючих елементів. Мех. властивості. поліпшують термообробкою. З Ж. с. виготовляють вироби, що не зазнають значного мех. навантаження: труби, теплообмінники, колосники, деталі котельних установок і турбін, чохли для термопар, реторти та ін.

Здатність металевих матеріалів протистояти хімічному руйнуванню поверхні під впливом повітря або інших газоподібних середовищ при високих температурах. Вона металу (сплаву) в окислювальній атмосфері визначається властивостями металу шару оксидів, що утворюється на поверхні, — окалини, що утрудняє дифузію газу в глиб металу і газової корозії, що тим самим перешкоджає розвитку. Кількісними характеристиками є: збільшення маси випробовуваного зразка за рахунок поглинання металом кисню або спад маси після видалення окалини з поверхні зразка, віднесені до одиниці поверхні і до часу випробування. Одночасно враховується стан поверхні зразка (вироби), яке при однакових кількісних характеристиках може бути якісне різним. Поряд з жароміцністю є основним критерієм придатності даного матеріалу для високотемпературної служби.

Здатність металів і сплавів чинити опір газової корозії при високих температурах протягом тривалого часу.

Композиційний будівельний матеріал, що складається з бетонної матриці та сталевої арматури

 Загальним терміном для визначення оксидів заліза.  Цей термін застосовується до червоних оксидів, що утворюються в результаті реакціїзалізаз киснем в присутності води або вологого повітря. Інші форми іржі, наприклад, продукт, що утворюється в результат реакції заліза з хлором за відсутності кисню. Така речовина утворюється, зокрема, в арматурі, використовуваної в підводних бетонних стовпах, і називають її зеленою іржею. Іржа складається з гідратованого оксиду заліза (III) Fe₂O₃·nH₂O і метагідроксиду заліза (FeO(OH), Fe(OH)₃). При наявності кисню та води і достатньому часу будь-яка маса заліза в кінцевому підсумку перетворюється повністю в іржу і руйнується. Поверхня іржі не створює захисту для нижнього шару заліза, на відміну від утворення патини на мідній поверхні.

Каучук який іде на виготовлення гумових виробів, що мають певні, специфічні властивості (морозо і теплостійкість, стійкість проти дії органічних розчинників…) залежно від умов їх застосування.

Штучні кам'яні матеріали й вироби, отримані в результаті технологічної обробки і наступного випалу глинистої сировини (грець. keramos – глина).

Керамічніматеріалиодержуютьспіканнямпри 1500–2500 °Соксидів, силіцидівабосполукметалузвуглецем, азотом, бором (карбідів, нітридів, боридів). Середоксидівнайчастішевикористовуютькорунд (Al₂О₃), зкарбідів— карборунд (SiC), знітридів— Si₃N₄. Усі ці сполуки мають високу температуру плавлення (від 1800 до 2700 °С) і високу твердість і міцність (при 1000–1200 °С близько 500 МПа).

 Розчин, дисперсія чи розплав переважно високомолекулярних органічних або неорганічних речовин природних або штучних, які застосовують для з'єднання (склеювання) матеріалів^[1]. З'єднання відбувається внаслідок утворення між склеюваними поверхнями та клейовим прошарком міцних адгезійних зв'язків, обумовлених міжмолекулярною та міжатомною взаємодією. Адгезійні зв'язки посилюються взаємною дифузієюатомів матеріалів, що контактують.

Гетерофазний матеріал, окремі фази якого виконують специфічні функції, забезпечуючи йому властивості, яких не має жодний з компонентів окремо. Зазвичай отримують поєднанням двох або більше компонентів, які нерозчинні або малорозчинні один в одному і мають властивості, що сильно відрізняються. Один компонент пластичний (зв'язувальна речовина, або матриця), а другий має високі характеристики міцності (наповнювач, або зміцнювач). Таким чином, у КМ кожний компонент грає свою специфічну роль: матриця забезпечує пластичність, зміцнювач — міцність матеріалу; Особливий клас КМ — це природні КМ.

Матеріали, які складаються з двох або більше компонентів, які відрізняються за хімічним складом, фізико - механічним властивостям і розділені в матеріалі з чітко вираженою границею

Промислова піч, в якій вироби в процесі нагріву переміщаються від завантажувального отвору до вивантажувального на конвеєрі. Застосовують для нагріву металевих виробів перед обробкою тиском і при термічній обробці, для сушки ливарних форм і ін.

Руйнування матеріалу під дією навколишнього середовища

Різновид арболіту, що отриманий з суміші кори, обробленої хімічними речовинами, цементу і води

Процес виділення зрозчину надлишку розчиненої речовини у вигляді кристалів або перехід речовини з газоподібного, рідкого (розчину чи розплаву) аботвердого (аморфного) станів у кристалічний.

Кристалізація починається при досягненні деяких граничних умов, наприклад, переохолодженні рідини або перенасиченні пари, коли практично миттєво виникає багато дрібних кристаликів — центрів кристалізації. Кристали ростуть, приєднуючи атоми з рідини або пари. Ріст граней кристалу відбувається пошарово, краї незавершених атомних шарів при рості рухаються вздовж граней. Залежність швидкості росту від умов кристалізації приводить до різноманітності форм росту та структури кристалів. В процесі кристалізації виникають різні дефекти кристалічної ґратки.

Різновид легкого бетону на магнезіальному в'яжучому і органічному целюлозному заповнювачі (тирса деревини або інші подрібнені частки рослинного походження)

Розчини синтетичних або природних плівкоутворювальних речовин в органічних розчинниках, які після нанесення тонким шаром на поверхню й висихання утворюють достатньо міцні й монолітні покриття. Л. бувають олійні, алкідні, перхлорвінілові, поліефірні, нітроцелюлозні, бітумні, кам'яновугільні та ін.

Молочний сік, що виробляється деякими рослинами, найбільш важливим джерелом якого є каучукове дерево. Каучуковий латекс є водним розчином натурального каучуку і жирів.

Сплав міді і цинку, який призначений для брейзінга (високотемпературної пайки), температура плавлення припою становить 875-895 С. За рахунок вмісту цинку, є більш стійкий до корозії ніж, наприклад, мідно-фосфористий припій. Тому часто застосовується для пайки корозієстійких сталей. Латунний припой досить добре розтікається по сталі і утворює міцні паяні з'єднання. При роботі з латунним припоєм, в деяких випадках, деталі прогрівають до температури 900-1000С.

Подвійні або багатокомпонентні сплави міді (brass), в яких основним легуючим елементом є цинк (від 5 до 40%)

Латунь, призначена для лиття корозійностійких деталей, що застосовуються в судно- і машинобудуванні.

Конструкційні сплави на основі алюмінію, магнію, титану, берилію.

Евтектичних металеві сплави, що мають низьку температуру плавлення, що не перевищує температуру плавлення олова (231,9 ° C). Для отримання легкоплавких сплавів використовуються свинець, вісмут, олово, кадмій, талій, ртуть, індій, галій і іноді цинк. За нижню межу температури плавлення всіх відомих легкоплавких сплавів приймається температура плавлення амальгами талію (-61 ° C), за верхню межу взята температура плавлення чистого олова.

Чавун з штучно введеними домішками легуючих елементів (хрому, алюмінію, нікелю, ванадію, титану та інших), що надають йому певних властивостей.

Процес введення в металеві сплави легуючих елементів, які сприяють одержанню сплавів заданого хімічного складу і структури з потрібними властивостями.

Як легуючі елементи найчастіше застосовують хром, нікель, манган, силіцій, вольфрам, молібден і ванадій,  значно рідше — кобальт, титан, берилій та інші метали. У більшості випадків легуючі елементи додаються незначних кількостях — десяті частки відсотка, але деякі з них — від декількох до 10—15% і навіть більше. Назви легованих сталей походять від назв легуючих елементів.

Домішковий елемент, що вводиться в матеріал у дуже малій концентрації з метою зміни електричних параметрів або оптичних властивостей матеріалу. У випадку з кристалічними матеріалами, атоми домішок часто займають місце елементів, що містилися в кристалічній ґратці матеріалу. Цими матеріалами частіше за все є або кристали напівпровідників (кремній, германій, та ін.), що використовуються в твердотільній електроніці, або ж прозорі кристали, що використовуються для виготовлення різного типу лазерів.

Хімічні елементи, переважно метали, що вводяться до складу сплавів для надання їм певних властивостей

Проміжна фаза (ledeburite), що являє собою евтектичну суміш аустеніту та цементиту.

У виробництві виливків важливу роль відіграють ливарні властивості сплавів, що забезпечують гарне заповнення ливарної форми і отримання виливків без дефектів - раковин, тріщин і ін. До основних ливарним властивостям сплавів відносяться вологотекучість, усадка і сегрегація.

Неоднорідність хімічного складу металів (сплавів), що виникає при їхній кристалізації. Розрізняють дендритну, зональну та гравітаційну ліквації.

Ліквація проявляється як неоднорідний розподіл супутніх домішок (в литих металах) або легуючих елементів і домішок (у ливарних сплавах). Зумовлюється відтисненням хімічних елементів у рідку фазу рухомим фронтом кристалізації.

Одномірні (лінійні) дефекти (line defect, line imperfection) являють собою дефекти кристала, розмір яких по одному напрямку багато більше параметра решітки, а по двох інших - порівняємо з ним. До лінійним дефектів відносять дислокації і дисклінацій.

Ліквідус (liquidus line) - на фазових діаграмах лінія повного плавлення твердих фаз. Лінія, вище якої знаходиться тільки рідина.

Полягає у вивченні будови сплавів неозброєним оком або за допомогою невеликих збільшень (до 30 раз) за допомогою лупи. Будова металів і сплавів, яке визначається цим методом, називається макроструктурою.

Макроскопічний аналіз дозволяє встановити: будова зразка або виробу- наприклад наявність великих пір або тріщин, усадочних раковин; неоднорідність зразку, що створеназварюванням, литтям, пластичною деформацією; характер зламу.

Метастабільна структурна фаза сталі  (martensite), що утворюється в переохолодженому аустеніті при 230°С, являє собою перенасичений розчин вуглецю в фериті та має тетрагональною будову.

Безперервний за всім об’ємом матеріалу компонент.

Наука, яка вивчає атомна – кристалічну будову та взаємозв’язок між хімічним складом, внутрішньою будовою та властивостями металів та сплавів.

Штучний матеріал, що являє собою гетерогенну композицію металів або сплавів з неметалами (кераміками).

Сплави із особливо твердих тугоплавких з'єднань у поєднанні з в'язким зв'язуючим металом.

Будова металу (сплаву)  (microstructure) у вигляді зерен з певною формою або орієнтацією, або у вигляді однієї чи декількох фаз, що виявляється при збільшенні більше ніж у 30 разів.

Невеликий зразок металу  (microsection), що має особливим чином підготовлену поверхню для мікроаналізу.

Найменша стійка частинка даної речовини (molecule), яка має його хімічні властивості і складається з однакових або різних атомів, з'єднаних в одне ціле хімічними зв’язками.

Одиничний кристал (monocrystal).

Машина або прилад для теплової обробки матеріалів у якому-небудь технологічному процесі.

Затверділий розчин складного розплаву кислотних і основних оксидів високої в'язкості

Білий чавунотримують в умовах лиття низькокремнистий (0,5-0,8% Si) швидким охолодженням виливки.

Сталь що містить не більше 0,25% вуглецю

Легована сталь, в якій сумарний вміст легуючих елементів не перевищує 2,5% (окрім вуглецю).

При цьому нагрівання здійснюється до температур 120…250°С. В такому температурному інтервалі мартенсит гартування перетворюється на мартенсит відпуску (кубічний), дещо знижується твердість (HRC = 58…62 проти 62…64 після гартування) і крихкість, знижуються гартівні напруження, підвищується межа міцності, трохи покращується в'язкість. Низькому відпуску піддають різальні та вимірювальні інструменти з вуглецевих та легованих сталей після гартування, а також вироби після цементування (поверхневого насичення сталі при хіміко-термічній обробці). Час витримки при відпуску 1,0…1,5 год. і більше.

Проводять в інтервалі температур 150...250 °Cдля отримання структури мартенситу відпуску й часткового усунення гартувальних внутрішніх напружень. Після низькотемпературного відпуску дещо підвищується в’язкість сталі без помітного зменшення твердості (58...63 HRCдля сталей з вмістом Карбону 0,6...1,3 %) і зносотривкості. Застосовується для різального, вимірювального інструменту, штампів холодного деформування, підшипників кочення, виробів після поверхневого гартування, цементації

Загальна назва групи жароміцних сплавів на основі нікелю, що містять Cr, Ti, Al. Вперше розроблені в Великобританії (фірмою «Монд нікель компані», 1941-42), де випускається ряд різновидів Н., які, в залежності від призначення, містять 10-21% Cr, 0,2-4% Ti, 0,5- 6,0% Al; крім того, Н. легується Со (до 22%), Мо (до 6%) і ін. елементами. Температура плавлення сплавів 1310-1390 ° С (в залежності від хімічного складу)

Корозійно-стійкий чавун з 14,5% Niі 2% Cr. 

 Представляє собою колоїдний розчин коллоксилина лакового (певної густоти) в суміші розріджувачів і розчинників. У систему додатково вводяться пластифікатори, смоли (додавання смол залежить від складу нітролаку). Нітроцелюлозні лаки, яким притаманна така властивість, як колір, містять в своєму складі Пігментується добавками органічного походження, добре розчинні в ацетоні і спирті.

Загальна назва прецизійнихжаротривкиххромо-нікелевих сплавів, а також потрійних хром-нікель-залізних сплавів з однофазною структурою твердого розчину з додаванням марганцю, кремніюта алюмінію. Такі сплави містять 65…85 % нікелю (Ni), 15…20 % хрому (Cr), до 20 % заліза (Fe) і низьку кількість вуглецю (C) (приблизно до 0,05 %)^[1]. Назва сплаву походить від частин (виділено) слів «НІкель» та «ХРОМ».

Операція термічної обробки (normalizing), різновид відпалу, що передбачає нагрівання до температури 960°С, нетривале витримування та охолодження на повітрі, забезпечує усунення крупнозернистої структури та підвищення механічних властивостей виробів.

Об'ємноцентрована кубічна ґратка має пять  атоміву своїй елементарній комірці

Композити (біополімери, біопластики, біокомпозити), в яких наповнювачами служать органічні або синтетичні, природні або штучні волокна у вигляді джгутів, ниток, тканин, паперу.

Щільна спресована тришарова деревна плита  (Оriented Stand Bоаrd-ОSВ) з крупної орієнтованої щепи хвойних порід. Плита складається з трьох шарів: в зовнішніх (верхньому і нижньому) шарах щепа розташована подовжньо, а у внутрішньому шарі - поперечно. Кожен шар проклеєний водостійкими смолами і спресований при високому тиску і температурі. Плити ОSВ водостійкі, пружні і стійкі до розтягування та будівельних навантажень

Геометрично правильне розміщення атомів (йонів, молекул), властиве речовині, що перебуває в кристалічному стані. Просторові фігури (наприклад, паралелепіпеди) у вершинах яких розміщено атоми, називаються комірками кристалічної ґратки, регулярна нескінченна система геометричних точок (вузлів ґратки), що є ідеально періодичною в трьох вимірах простору; існує 14 основних типів просторових ґраток.

Первинна структура визначається конфігурацією макромолекули - просторів. розташуванням атомів в макромолекулі без розриву зв'язків і обумовлено довжинами зв'язків і величинами валентних кутів.

Вихідні субмікродефекти у вигляді порушення періодичності розміщення атомів або іонів у реальних кристалах.

Дефект у кристалічних ґратках, що пересуватися в кристалі внаслідок послідовного переміщення атома з положення, яке він займає, в сусіднє. Через те, що енергія активації такого процесу звичайно невелика, дислокації можуть переміщатись швидко. Переважно зустрічаються в твердих кристалах.

Перепалена сталь не піддається виправленню і може бути використана тільки як шихтовий матеріал для виплавки сталі.Перепалюванням називають окислення та оплавлення границь зерен при нагріванні сталі до температури, яка наближується до температури солідус, в окислювальній атмосфері, що призводить до різкого знеміцнення сталі. Злам перепаленої сталі каменевидний.

Ковкі чавуни перлітного класу, характеризується перлітною структурою металевої основи

Евтектоідна суміш фериту (α - розчин) та цементиту; fine pearlite – дрібнопластинчастий перліт; lamellar pearlite – пластинчастий перліт; sorbitic pearlite – сорбітоподібний перліт.

Конструкційна стальз вмістом вуглецювід 0,95 до 1,15% і за обов'язкової присутності хромуу кількостях 0,6…1,5%

Ссприяють зниженню температури випалу виробів і підвищують щільність матеріалу. Функції плавнів виконують польові шпати, залізна руда, доломіт, магнезит, тальк тощо

Нанесення на поверхню металевих листів, плит, дроту, труб тонкого шару іншого металу або сплаву термомеханічним способом.

Сприяють підвищенню пластичності маси й поліпшенню ії здатності до формування при отриманні виробів. До них належать високопластичні глини, бентоніти, а також поверхнево-активні речовини типу 3 лінгосульфонафту

Штучно створені матеріали на основі синтетичних або природних полімерів.

Термічна обробка гартуванням, при якій гартується лише поверхневий шар виробу на задану глибину, тоді як серцевина виробу залишається незагартованою.

Полягає у нагріванні доевтектоїдної сталі до температури на 30...50 °Cвищої за температуру, що відповідає точці Ac3, витриманні при цій температурі до завершення фазових перетворень з подальшим повільним охолодженням

Речовина, молекули якої складаються з численних елементарних ланок (мономерів) однакової структури. 

Процес з’єднання молекул мономерів у великі молекули полімеру, без виділення побічної продукції

Бетони, при приготуванні яких в якості в'яжучого використовуються полімерні смоли, а наповнювачами є пісок і щебінь.

Цементні бетони, в які на стадії приготування суміші вводиться полімерна добавка. Добавки являють собою водяні дисперсії (емульсії, латексі (водні дисперсії колоїдних каучукових частинок)) чи сухі порошки полімерів. Вміст полімерцементу в полімерцементних бетонах — 5...15 % від маси

Здатність однакових за складом хімічних речовин кристалізуватись у різних видах симетрії, які належать до різних сингоній (наприклад, алмаз— графіт)

вводять у сировинну суміш для отримання легких керамічних матеріалів з підвищеною пористістю. До них відносяться: магнезит, крейда, доломит, які під час випалювання виділяють СО2 , а також вигораючі добавки-деревні обпилювання, вугільний порошок, торфяний пил

Різновид відпалу І-го роду, застосування якого усуває зміцнення кристалічних матеріалів від наклепуй підвищує їх пластичністьта в'язкість

Процес утворення і росту (або тільки росту) одних кристалічних зерен (кристалітів) полікристалу за рахунок інших тієї ж фази.

Агрегатний стан речовини (liquid or fluid (штучна рідка суміш)), що відповідає проміжному між твердим і газоподібним станом. Випаровування Р. – процес подолання молекулами сили тяжіння решти молекул і виліт їх з рідини завдяки великій кінетичній енергії. Кипіння Р. – процес випаровування рідини, що відбувається не тільки з її поверхні, але і за всім об’ємом рідини усередині бульбашок пари, що утворюються при цьому. Кипіння починається при тій температурі, при якій тиск насичувальної пари в бульбашках порівнюється з тиском рідини.

Рідина, заздалегідь ретельно очищена і звільнена від газу; існує при температурі вище за температуру кипіння

В залежності від рідкого середовища буває кислотна, лужна, сольова, морська і річкова. За умовами впливу рідини на поверхню металу ці види корозії отримують додаткові характеристики: з повним і змінним зануренням, краплинна, струменева (струйная)

Бронза, в якій свинець є основним легуючим компонентом; містить 10-30% Pb і добавки Sn, Ni; серед бронз виділяється антифрикційними властивостями і високою теплопровідністю; використовується у вигляді литих і порошкових вкладишів підшипників ковзання при високому тиску (25-30 МПа) і швидкостях (8-10 м / с)

Спеціальний сплав, виготовлений на основі свинцю. Основною його перевагою є низькі коефіцієнт тертя

Сплав 60 - 75% Cu, 0,6-3,0% Pb, 20-30% Zn; відрізняється хорошою оброблюваністю, різанням з утворенням дрібної роздробленої стружки, тому свинцеву латунь часто називають автоматною

Вид чавуну (сплавзалізаз вуглецем), що не містить ледебуриту, в ньому весь вуглець (або частина його) знаходиться в вигляді графіту. Назву отримав завдяки сірому кольору поверхні зламу.

Під склом розуміютьсплавирізнихсилікатівз надлишком діоксиду силіцію. Розплавлене скло не відразу твердне при охолодженні, а поступово збільшує своюв'язкість, аж поки не перетвориться в однорідну тверду речовину. Скло при твердінні не кристалізується, тому воно не має різко вираженої точки плавлення. На відміну від кристалічних матеріалів скло, при нагріванні у відповідному температурному інтервалі розм'якшується поступово, переходячи з твердого крихкого стану у тягучий високов'язкий і далі — у текучий стан — скломасу.

Полімерні композиційні матеріали, армовані скляними волокнами та формовані з розплавленого неорганічного скла

Крива на фазовій діаграмі, що визначає температуру, нижче якої речовина перебуває в твердій фазі

Сруктурна складова сталейі чавунів, суміш цементитуі фериту, що, на відміну від перліту, має тоншу будову. Від прізвища англійського вченого Г. К. Сорбі.

Структура сталі, що утворюється при її загартуванні (розпад аустеніту при 500 - 600°С), що являє собою більш дрібнодисперсну суміш фериту та цементиту, ніж у перліті.

Вводять у пластичні глини, щоб знизити пластичність і зменшити повітряну та вогневу усадку за рахунок меншої водопотреби формувальної суміші, а також для запобігання деформаціям і тріщинам у виробах. До них відносять: шамот, золи, кварцовий пісок, гранульований шлак

Тверда чи рідка однорідна речовина, утворена сплавленням (стопленням) кількох металівабо металів з неметалами. Всі сплави, як і метали, у твердому стані зазвичай мають кристалічну будову

Сплав заліза з вуглецем, який містить до 2,14 % вуглецю і домішок (кремній, марганець, сірка, фосфор та гази).

Сплав залізаз вуглецем, який містить до 2,14 % вуглецю і домішками (кремній, марганець, сірка, фосфорта гази).

 Зносостійкааустенітнамарганцевасталь, яка містить 11...14% Mnі 0,9...1,3% вуглецю

Фізичне явище, що відбувається у структурі металевого матеріалу, при якому відбувається його зміцнення під час вилежування або витримання при певній температурі і може розглядатись як заключна операція термічної обробки. Крім зростання міцності, сплави, що зазнають старіння можуть набувати й інших цінних властивостей, наприклад високої коерцитивної сили.

Характеристика складу та просторова картина складу об'єкта, речовини (ізотропна, анізотропна, кристалічна, аморфна, гомогенний чи колоїдний розчин, фазові суміші) взаєморозміщення формацій, частин, деталей, елементів, певний функціональний взаємозв'язок складових частин об'єкта, внутрішня будова

Припої з температурами плавлення вищими за 450 °C називаються твердими, і відповідно до температур плавлення поділяються на:

середньоплавкі (від 450 до 1100 °C);

високоплавкі (від 1100 до 1850 °C);

Особливого класу зносостійкі матеріали з великою твердістю, що мало залежить від температури аж до 900…1150°С, у склад яких входять такі тугоплавкі елементи, як вольфрам, молібден, титан, хром та ін. Ці елементи утворюють з вуглецем, якийвходить в сплав, дуже тверді сполуки — карбіди

Для сталей з вмістом вуглецю 0,08...0,20% температура відпалу становить 650...700 ºС, для високовуглецевих легованих сталей — 700ºС; для латуней рекристалізаційний відпал проводять за температур 500...600 ºС; для деформівних алюмінієвих сплавів— при 350...400 °C)

Температура нагріву сталі до температур на 30…50°С вище температури закінчення утворення аустеніту прі нагріванні

Технологічний процес (thermal treatment, heat treatment), що складається з сукупності операцій нагрівання, витримування за певної температури та охолодження виробів з металу або сплавів, з метою зміни їх структури та властивостей в заданому напрямку.

Клеюча композиція, яка наноситься на матеріал в розплавленому стані при температурі понад 100 °С і твердне протягом 1 – 2 секунд після охолодження

Полімер, який затвердіває при нагріванні і не може бути переплавленим. Це звичайно полімер з незакінченим структуротворенням (низькомолекулярний), яке продовжується та завершується на стадії виготовлення виробу: при нагріванні, під дією каталізаторівчи отвердників. У полімері виникає просторова структура завдяки утворенню міжмолекулярних зв'язків, які, закріплюючи надану форму, забезпечують пластикові, після охолодження, особливу міцність. При повторному нагріванні форму змінити вже не можна (наприклад, формальдегідні та епоксидні смоли), тобто зшивання полімерних ланцюгів, що відбулось, не є оборотним

Здатність хімічних речовин і матеріалів зберігати сталими хімічну будову і фізичні властивості при підвищенні температури

Одна з структурних складових сталіі чавуну; є високодисперсною модифікацією перліту— евтектоїдною сумішшю феритуі цементиту

Липка речовина, яку використовують для з'єднування, склеювання чого-небудь

Утворення окиснихплівок на поверхні залізних сплавів різної товщини і щільності. Вони утворюються без участі молекул води при нагріванні до певних температур

Хімічно однорідна частина сплаву (faze), відокремлена від інших його частин поверхнею поділу (границею).

Фазова рівновага, одночасне існування термодинамічно рівноважних фазв багатофазній системі. Прості приклади – рівновага рідини зі своєю насиченою парою, рівновага води і льоду при температурі плавлення, розшарування змішай води з триетиламіном на два що не змішуються шаруючи (дві фази), відрізняються концентраціями.

Фа́зовий перехі́д у фізиці означає таку трансформацію внутрішньої структури речовин, при якій відбувається різкий стрибок певної фізичної характеристики системи, викликаний малою зміною іншої характеристики. Розрізняють фазові переходи першого і другого роду

Твердий розчин проникнення вуглецюв α-залізі (α—ферит) з ОЦК (об'ємно-центрованою кубічною ґраткою) чи у γ—залізі (γ—ферит) з ГЦК (гране-центрованою кубічною ґраткою), близька за складом до заліза (Fe) структурна складова вуглецевих сталей і чавунів, а також легованих сталейі чавунів, що містять, крім заліза і вуглецю, добавки інших металів. Ферит — фазова складова інших структур, наприклад, перліту, що складається з фериту і цементиту.

Твердий розчин вуглецю в α - залізі та β - залізі (ferrite).

Стальіз структурою з легованого феритуз певним вмістом карбідів. Феритна сталь утворюється при низькому вмісті вуглецю й великій кількості легувального елемента, що обмежує область існування аустеніту (Cr, W, Mo, V, Si, Alта ін.). Хром (Cr) утворює захисний шар на поверхні, тому феритні сталі ще називають хромистими і вони належать до неіржавних сталей.

бетон армований дисперсними металевими або неметалевими волокнами (фібрами). Звичайний діаметр або товщина фібр 0,1— 0,5 мм, довжина 10— 50 мм

плити які виготовляють з суміші спеціально нарізаною стружки деревини, портландцементу, хімічних добавок і води

Аналіз зломів матеріалів (fatigue examination). Фрактографія є основним джерелом інформації про причини та характер руйнування деталей.

Спричиняється дією на матеріал сухих газів і неелектролітів і не супроводжується виникненням електричного струму

Тонкий прозорий матеріал з целюлози, непроникний для води й повітря, який уживається для пакування, в поліграфії і т. ін

Речовина, якуодержуютьзхімічнообробленоїдеревинийстебелдеякихрослин; іденавиробництвопаперу, штучногошовку, вибуховихречовиніт. ін

Зародок твердої фази у розплаві, з якого виростає кристаліт. Існує два механізми утворення центрів кристалізації:гомогенний та гетерогенний

Сплав  заліза  з  вуглецем  (понад  2  %  вуглецю  за  масою)  та  іншими  елементами,  який  характеризується  наявністю  евтектичного  перетворення:  нестабільного  (цементитного)  або  стабільного  (графітного)

Властивість    металів  і  сплавів  збільшувати  крихкість  в  області  температур  червоного  чи  жовтого  розжарення  (850…1150  °C).  Викликається  оплавленням  границь  зерен  через  наявність  домішок  атомів  легкоплавких  елементів  або  евтектик  (наприклад,  атомів  вісмуту  і  свинцю  у  сплавах  з  кремнієм).

Чорні металимають темно-сірий колір, більш високі температури плавлення, значну твердість і щільність, здатні до полі­морфних перетворень (крім Ni).

Високолегована інструментальна сталь, що застосовується, головним чином, для виготовлення різального інструменту, що працює на швидкостях, приблизно в 3-5 разів більших, ніж інструмент з вуглецевої інструментальної сталі. Можливість отримання такої швидкості різання обумовлена червоностійкістю швидкорізальної сталі. Інструмент з швидкорізальної сталі пом'якшується при нагріванні вище 550–650°С (в залежності від складу і обробки), в той час як з вуглецевої інструментальної сталі — при 200 °C. Червоностійкість сталі забезпечують легуючі елементи — вольфрам (W), хром (Cr), ванадій (V), які утворюють карбіди високої витривалості. Для отримання потрібної структури і властивостей інструмент з швидкорізальної сталі піддається спеціальній термічній обробці, що полягає в гартуванні після нагрівання до температури 1240–1300°С і багаторазовому (зазвичай 3 рази) відпусканні при температурі 560–620 °С. Для підвищення стійкості швидкорізальної сталі застосовується ціанування, обробка холодом, ступеневе гартування тощо.

Швидкорізальні сталі можуть мати 8,5…18% вольфраму, 3,8…4,4% хрому, 2…10% кобальту і ванадію, 0,5…5,5% молібдену. Для виготовлення різальних інструментів використовують сталі Р9, Р12, Р18, Р6МЗ, Р9Ф5, Р14Ф4, Р18Ф2, Р9К10, Р10К5Ф5, Р18К5Ф2, Р9М4К8. Різальний інструмент після термообробки має твердість (HRC 62…65), підвищену зносостійкість, теплостійкість 600…630°С і може працювати з швидкостями до 50 м/хв при обробці вуглецевих конструкційних сталей.

 (фанерування панелей) - це процес приклеювання до плити МДФ шпону цінних порід деревини. Отримані вироби не коробляться, не розсихаються, мають високі показники по вологостійкості і довговічності

P і S до 0,035% (маркування Сталь).