Глосарій

пом’якшення страждань невиліковно хворої людини.

теоретикометодологічна основа біоетики, що співзвучна з християнським вченням про людину, ґрунтується на відповідальності людини за всі живі істоти у світі і за весь світ загалом.

наголошує на найвищій цінності людської особистості, яку розуміє як цілісне поєднання духа, душі і тіла

сучасна наука, в якій пізнання здійснюється на засадах нового типу раціональності - постнекласичної - стверджується в дослідження складних систем, які саморозвиваються та є людиновимірними. Пізнання таких систем потребує нових стратегій пізнання (наприклад, синергетичної) та врахування ролі людини і моральних чинників. Прикладом систем такого типу є екологічні системи.

це область філософії, що вивчає філософську діяльність на практиці, особливості втілення світоглядних орієнтирів людей у ​​їхньому реальному соціальному та повсякденному житті

передбачає, що потенційний донор ще за життя погодився бути донором

базується на єдності прав лікаря та пацієнта, на їх взаємному діалозі, що дає можливість вибирати та відповідати не лише лікарю, але в рівній мірі і пацієнту. Прийняття надійного в етичному відношенні медичного рішення, таким чином, спирається на взаємоповагу лікаря та хворого і спільну участь їх у процесі, що має базуватися на компетентності, інформованості пацієнта та добровільності прийняття рішення.

означає повагу до свободи волевиявлення особистості, яка передбачає самостійне прийняття рішення чи згоду на медичні процедури, або дослідження при умові повної інформованості та відсутності зовнішнього примусу (фізичного чи морального тиску).

вимагає дотримання права пацієнта знати правду без виключень про стан свого здоров’я, про існуючі методи лікування його захворювань та ризиках, що супроводжують кожне з них.

етична доцільність розкриття психологічних переживань, належне збереження лікарської таємниці, мінімізація втручання в особисте життя пацієнта