Глосарій

(від грец. άνισος — нерівний, неоднаковий та грец. τρόπος — напрям) — відмінність властивостей середовища у різних напрямках (на відміну від ізотропії).

Щодо одних властивостей середовище може бути ізотропним, щодо інших — анізотропним. Може різнитися також ступінь анізотропії.

(лат. arcus — «дуга», «вигин», «скрут») — криволінійне перекриття прорізу в стіні або простору між двома опорами (стовпами, колонами, пілонами), що передає на основу не тільки навантаження, але й ро́зпір.

Арка — криволінійний брус плавного обрису, тримальна будівельна конструкція. На відміну від вертикального тиску балки, тиск арки на опори похилий, через що виникає горизонтальна опорна реакція (розпір). Від склепіння арка відрізняється лише значно меншою шириною. Під вертикальним навантаженням арка працює переважно на стиск і меншою мірою на згин.

- це конструктивний елемент у вигляді стрижня (бруса), який сприймає зовнішні навантаження й передає їх на опори. Найпоширенішим видом деформації балок є згин.

Згин може виникати під дією зовнішніх поперечних сил (зосереджених або розподілених по довжині балки) та моментів пар сил. Опорами балки можуть бути колони, підвіси, стіни.

Балки використовують у конструкціях будинків, мостів, естакад, машин, верстатів тощо.

- тип пластинчастого скінченного елемента, який передбачає розрахунок на навантаження, які діють в площині його серединної поверхні. При навантаженні в такому скінченному елементі виникає мембранна група зусиль, а саме:

- поздовжні напруження Nx, Ny;

- дотичні напруження Txy.

Використовується для скінченно-елементного моделювання роботи несучих стін, пілонів, панелей під навантаженням.

- це конструктивний елемент, товщина і ширина якого набагато менші за довжину. Може використовуватися як підпора або балка.

При розрахунках брус замінюють його подовжньою віссю. Брус, що працює на розтягування-стиснення зазвичай називають стержнем, на кручення — валом, а на вигин — балкою.

- це деталь, що обертається навколо своєї осі, призначена для передачі руху зв'язаним з нею частинам машини чи механізму, складовою яких вона є. При цьому вал передає крутний момент вздовж своєї осі та забезпечує підтримання обертових деталей машин, котрі на ньому розміщені. Крутні моменти передаються за допомогою сил, що діють на вали з боку механічних передач (наприклад, у зачепленні зубчастих або черв'ячних передач, натягу приводних пасів тощо). Тому на вали діють також згинальні моменти і осьові навантаження.

- це сила, що виникає в тілі як протидія силам, що намагаються змінити форму чи порушити цілісність тіла. Природа цих сил полягає у міжмолекулярній чи міжатомній взаємодії. Внутрішні сили в опорі матеріалів часто називають зусиллями. Мірою інтенсивності внутрішніх сил є напруження, що виникають в тілах.

від лат. deformatio — «спотворення») — зміна розмірів і форми твердого тіла під дією зовнішніх сил (навантажень) або якихось інших впливів (наприклад, температури, електричних чи магнітних полів).

При деформації точки твердого тіла змінюють своє положення.

- це властивість об'єкта зберігати працеспроможний стан (працездатний стан) або виконувати потрібні функції до настання граничного стану при встановленій системі технічного обслуговування і ремонту.

Довговічність визначається двома умовами: технічним і моральним зносом:

• Технічний знос має місце у тому випадку, коли подальший ремонт і експлуатація елемента або системи є неможливими або стають не вигідними економічно;
• Моральний знос означає невідповідність параметрів елемента або системи сучасним умовам експлуатації.

- електронно-обчислювальна машина (скорочено ЕОМ) - загальна назва для обчислювальних машин, що є електронними (починаючи з перших лампових машин, включаючи напівпровідникові тощо) на відміну від електромеханічних (на електричних реле тощо) та механічних обчислювальних машин. 

В часи широкого розповсюдження аналогових обчислювальних машин, що теж були в своїй переважній більшості електронними, для уникнення непорозумінь використовувалася назва «цифрова електронна обчислювальна машина» (ЦЕОМ) або «рахувальна» машина (задля підкреслення того, що цифрова електронна машина саме реалізує безпосередньо обчислення результату, в той час, як аналогова машина, фактично, реалізує процес фізичного моделювання з отриманням результату вимірюванням). 

Унікальний винахід XX століття — електронну обчислювальну машину — останнім часом найчастіше називають за англійською манерою — комп'ютер (computer), що в перекладі дає те ж саме значення: обчислювач.