Глосарій

верхня частина капітелі в античних ордерах архітектурних; квадратна у плані плита, на яку спирається балка перекриття (архітрав).

споруда у вигляді низки монументальних мостів, естакад або стін із влаштуванням у верхній частині каналу прямокутного перерізу, покритого склепінчастою конструкцією чи плитою для проведення водоводу.

пішохідна дорога в парку або саду, по обидва боки обсаджена вільно зростаючими або сформованими деревами та чагарниками.

ніша в стіні спального приміщення, відокремлена від іншої його частини і призначена для розміщення ліжка.

балочне перекриття прольоту або завершення стіни, що складається з архітрава, фриза і карниза.

вертикально поставлена над карнизом лобова черепиця з порізками, що розташовувалась над звисом покрівлі і прикривала в античній споруді шов між сусідніми черепицями.

виступ в будівлі, напівкруглої, напівовальної, багатокутної, підковоподібної або прямокутної форми у плані, перекритий напівкуполом або зімкнутим напівсклепінням.

маленька, півкругла, овальна, підковоподібна, п'ятистінна апсида, яка була додатковим вівтарем, каплицею при великому католицькому храмі.

ряд однакових формою та розміром арок, що спираються на колони або пілони.

сполука ордерних елементів (колон, тричвертних колон, напівколон або пілястр) з арками, що завершувалося спільним антаблементом чи карнизом.

сполука склепінчастої та стійко-балкової конструктивних систем у вигляді арок, що спираються на капітелі колон або на відповідні відрізки антаблемента над капітелями.

ряд декоративних хибних  арок на фасаді будівлі або на внутрішніх стінах приміщень.

опорна конструкція у вигляді висячої напіварки з цегли або каменю, що передає горизонтальний розпір від склепінь на зовнішні стіни або контрфорси.

мистецтво створення споруд, які формують просторове середовище для життя и діяльності людини та сукупність характерних ознак будівель и споруд певного історичного періоду, регіону або стилю.

нижня частина антаблемента, розділяється, від низу до верху: на гутти, регулу і тенію.

простір у середині давньоримського житлового будинку у вигляді закритого внутрішнього дворика, на який орієнтовано значну частину приміщень.

підпори для підтримки даху відсутні, водночас схили даху отримали уклін зовні. Внаслідок цього отвір комплювію виявляється значно вищий ніж стіни та в тосканському (туському) атріумі.

колони для підтримки даху тримають не тільки кути комплювію, а й розставлені на боках, через що нагадує перистиль, а отвір комплювію може отримати значні розміри.

відсутній комплювій. Застосовують, влаштовуючи над ним верхній поверх.

чотири схили даху навколо комплювію спрямовані всередину для того, щоб заповнювати дощовою водою імплювій, а кутові підпори відсутні. Дах підтримувано завдяки перехресту балок.

відрізняється від тосканського влаштуванням чотирьох підпор для підтримки даху на кутах комплювію.

декоративна стінка, зведена над вінчаючим спорудою карнизом.

невисокі фігурні стовпчики у вигляді колон (іноді з різьбленим декором), що підтримують перила огороджень балконів, сходів і т. д .

частина, що вінчає будівлі храму циліндричної або багатогранної форми, яка спирається на склепіння і перекриття куполів.

сталевий кріпильний елемент, що сполучає сходини між собою.

декоративна прикраса у вигляді вази.

крите засклене літне неопалюване приміщення, розташоване уздовж однієї із стін заміського будинку.

велике приміщення перед входом в основну частину будівлі.

гострий шпиль у готичної архітектурі.

архітектурна деталь у формі завитка з кільцем у центрі

символічне завершення даху храмової споруди в Монголії у вигляді шпиля з кількох перевернутих дзвонів, з'єднаних орнаментованими валиками.

рухома дерев'яна фортеця, що складається з дощатих щитів і тинів, прорізаних бійницями.

двосхилий дах, який захищає від негоди ікони, що розміщувалися на фасадах церковних будівель.

вид скульптурного зображення на площині, що виступає над її поверхнею більш ніж на половину свого об'єму.

в словянській архітектурі напівкругле або килевидне завершення зовнішнього ділянки стіни (прясла), що відтворює своїми обрисами прилегле до неї внутрішнє циліндричне (коробовий, хрестовий) склепіння.

зовнішня прибудова до фортечного муру, що захищає ворота.

багатоярусна ступінчата башта на платформі

ряд невеликих прямокутних виступів на карнизі, що виконують роль декору.

горизонтальний камінь або тяга, що слугує підпорою арці або склепінню та відокремлює їх від стовпа чи стіни.

виступаючий елемент внутрішньої і зовнішньої обробки будівель.

кімнатка, окреме невелике житлове приміщення в монастирі або медресе, займане однією людиною.

хибна (яка не повторює внутрішньої форми зводу) закомара.

різновид тятиви драбини, коли ступені кріпляться зверху на вирізах тятиви.

кільцева мегалітична споруда з вертикально встановлених каменів, перекритих горизонтальними кам’яними перемичками, на англійській мові перекладається як «коло з каменів.

орнамент на вікнах, дверях, підстрішних балках і сволоках східнослов'янських, зокрема, українських хат.

приміщення, відкрите з одного або декількох сторін.

споруда каркасного типу, де між стовпами, пов'язаними горизонтальними елементами - перекладинами, закладають цеглини і обмазують їх глиною.

тип гробниць древньоєгипетської знаті, що були збудовані з сирцевої цегли прямокутниками із злегка похилими стінами та пласким дахом

витягнута основна частина храму, де збираються віруючі для молитви.

архітектурний елемент, декоративне поглиблення в стіні, що використовується для установки статуй, ваз, купелей або інших предметів.

система стійково-балкових конструкцій, підпорядкована закономірностям певної доктрини, в залежності від модуля та набуття певних пропорцій. В основу покладено опору (колону) з базою та капітеллю, яка підтримує балкове перекриття.

невисока стінка, що захищає покрівлю будівлі, терасу, балкон

атріум, розвинутий по горизонталі у вигляді світлового проходу.

вертикальний виступ стіни, зазвичай має (на відміну від лопатки) базу і капітель, і тим самим умовно зображає колону.

це оформлений архітектурно головний вхід великої споруди, як правило, має масштабне обрамлення з детально розробленою орнаментацією.

вертикальний елемент між стулками віконного чи дверного отвору.

конструктивно-просторова структура будівлі, зумовлена організацією її форми, поєднаною з особливостями конструктивної основи – параметрами, геометричними та фізичними особливостями, роботою і співвідношенням несучих и огороджувальних конструкцій, використанням матеріалів.

трикутне поле фронтону з живописними або скульптурними оздобами.

частина храму, що пересікає неф.

щиток з тонкої дошки, фанери або іншого матеріалу, в каркасі дверей, шафи тощо.

живописні зображення, виконані мінеральними фарбами по вапняному тиньку тоді, коли він ще не затужавів.

декоративна композиція у вигляді горизонтальної смуги або стрічки, яка завершає або обрамляє ту чи іншу частину архітектурної споруди.

завершення (звичайно трикутне, рідше – півциркульне) фасаду будівлі, портика, колонади, що з боків обмежене двома схилами даху з боків і карнизом при основі.

циліндрична або гранована основна частина колони від бази до капітелі.

основне приміщення давньогрецького храму.

в архітектурі верхня частина, в основному торцевої стіни будівлі, обмежена двома схилами даху і не відокремлена знизу карнизом (на відміну від фронтону).