Глосарій

— процес підготовки арматури (металевих прутів, сіток) для зміцнення залізобетонних конструкцій.

– запаси нерудних матеріалів, що відповідають стандартам якості та технічним умовам на постачання і можуть бути використані у виробництві.

— штучний кам'яний матеріал, що утворюється з в'яжучого матеріалу, води, заповнювачів і, за потреби, спеціальних добавок після формування та твердіння.

— суміш в'яжучого матеріалу, води, заповнювачів та, за потреби, добавок, яка до формування бетону є пластичною і готовою до укладання.

– неорганічна в’яжуча речовина, отримана шляхом випалювання кальцієво-магнієвих порід (вапняків, доломітів) при температурі 1000–1200°C. Застосовується для виготовлення будівельних розчинів, штучних бетонних виробів та силікатної цегли.

— правильно підібрана суміш в’яжучого матеріалу, дрібного заповнювача, води та добавок, що твердне після укладання.

— тип металевих конструкцій, таких як колони, ферми та балки, які використовуються для зведення цивільних і промислових будівель.

— матеріал (цемент, вапно, гіпс), який після змішування з водою утворює пластичну масу, здатну тверднути та зв'язувати частинки заповнювачів у бетоні.

 в’яжучі, що твердіють у середовищі насиченої пари під тиском 0,8–1,2 МПа та температурі 160–200°C. До них належать вапняно-кремнеземні, белітошлакові та белітокремнеземні в’яжучі, безклінкерні шлакові і зольні.

– це порошкоподібні або рідкі матеріали, які одержують з сировини (мінеральної або органічної) внаслідок технологічних переробок, що забезпечують їм подальші властивості утворювати пластично-в’язке тісто, здатне за рахунок фізико-хімічних процесів самочинно тверднути, переходити в каменеподібний стан і зберігати міцність за часом на повітрі або в воді.