Глосарій термінів з агроландшафтознавства та ґрунтознавства

Агроландшафт — природно-територіальний комплекс, структура та функціонування якого цілеспрямовано змінені людиною для виробництва сільськогосподарської продукції.
Адаптивно-ландшафтна система землеробства (АЛСЗ) — система землеробства, що забезпечує максимальну продуктивність і стійкість агроландшафту шляхом адаптації технологій, сівозмін та обробітку ґрунту до конкретних екологічних умов та рельєфу місцевості.

Геоінформаційна система (ГІС) — апаратно-програмний комплекс для збору, зберігання, аналізу та візуалізації просторових даних (наприклад, карт полів, рельєфу, ґрунтів).

Деградація ґрунтів — процес погіршення фізичних, хімічних та біологічних властивостей ґрунту під впливом природних або антропогенних чинників, що призводить до зниження його родючості (наприклад, дегуміфікація, ущільнення, ерозія).
Дистанційне зондування Землі (ДЗЗ) — отримання інформації про поверхню землі за допомогою зйомки з літальних апаратів (супутників, БПЛА) без безпосереднього контакту з нею.

Екологічна стабільність (агроландшафту) — здатність агросистеми зберігати свою структуру, функціонування та рівень родючості під впливом зовнішніх навантажень, а також відновлюватися після порушень.
Ерозія ґрунту — руйнування верхніх, найбільш родючих шарів ґрунту водою (водна ерозія) або вітром (вітрова ерозія).

Коефіцієнт екологічної стабільності — показник, що відображає співвідношення площ екологічно стабільних угідь (ліси, пасовища, луки) до площ нестабільних (рілля, забудова) у межах ландшафту.
Контурно-меліоративна організація території — спосіб просторового розміщення сільськогосподарських угідь, лісосмуг і доріг, за якого межі полів проходять суворо вздовж природних горизонталей рельєфу.

Мікрорельєф — дрібні форми рельєфу (западини, горбки, лунки), які створюються природним або штучним шляхом (наприклад, під час обробітку ґрунту) і впливають на перерозподіл поверхневого стоку вологи.

Поверхневий стік — процес стікання дощових або талих вод по поверхні ґрунту, що не встигли всотатися. Є головною причиною водної ерозії.
Протиерозійний каркас — система захисних лісових насаджень, гідротехнічних споруд та багаторічних трав, яка просторово закріплює ґрунт та запобігає розвитку ерозії на схилах.

Рельєф (в агроландшафті) — сукупність нерівностей поверхні суші (схили, вододіли, зниження), яка є головним перерозподільником сонячної радіації, тепла та вологи.

Сидерати (зелені добрива) — рослини (часто бобові чи хрестоцвіті), які вирощують для подальшого заорювання в ґрунт із метою збагачення його органічною речовиною, азотом та поліпшення структури.
Смуговий обробіток (Strip-Till) — мінімальна технологія обробітку ґрунту, за якої розпушується лише вузька смуга для посіву насіння, тоді як міжряддя залишаються неторканими і покритими мульчею.
Структура ґрунтового покриву (ЗКП) — закономірне просторове чергування різних ґрунтів та їхніх комбінацій на певній території.

Цифрова модель рельєфу (ЦМР) — тривимірне математичне представлення поверхні землі у вигляді сітки висот, яке використовується в ГІС для аналізу схилів і стоку води.

Чизелювання (глибоке розпушування) — обробіток ґрунту спеціальними знаряддями без обороту пласта з метою руйнування ущільненої плужної підошви та поліпшення водопроникності.