ТЕМА 3. Реалізація суб’єктивних юридичних прав та юридичних обов’язків.

Громади як первинні суб'єкти місцевого самоврядування правомочні безпосередньо розглядати та вирішувати питання, віднесені до самоврядних повноважень. Деякі питання можуть вирішуватися безпосередньо населенням відповідної громади, яким належить право обирати представницькі органи самоврядування, виражати свою волю на місцевому референдумі, загальних зборах громадян, реалізувати право на місцеві ініціативи, громадські слухання, здійснювати контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування. Однак більшість повноважень реалізується органами і посадовими особами місцевого самоврядування. Закон "Про місцеве самоврядування в Україні" окремо визначає компетенцію представницьких органів місцевого самоврядування - сільських, селищних, міських раді їх виконавчих органів та сільського, селищного, міського голови.

Повноваження місцевого самоврядування — це визначені Конституцією і законами України, іншими правовими актами права і обов'язки територіальних громад, органів місцевого самоврядування із здійснення завдань та функцій місцевого самоврядування.

За структурою повноваження місцевого самоврядування включають:

а) власні (самоврядні) повноваження, здійснення яких пов'язане з вирішенням питань місцевого значення, наданням громадських послуг населенню;

б) делеговані повноваження (окремі повноваження органів виконавчої влади, надані законом органам місцевого самоврядування), здійснення яких пов'язане з виконанням функцій виконавчої влади на місцях.

Закон "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає групи повноважень місцевого самоврядування в таких сферах та галузях:

- соціально-економічного і культурного розвитку, планування та обліку;

- бюджету, фінансів і цін;

- управління комунальною власністю;

- житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку;

- будівництва: освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури I спорту; регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища;

- соціального захисту населення;

- зовнішньоекономічної діяльності;

- оборонної роботи;

- адміністративно-територіального устрою:

- забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних Інтересів громадян;

- відзначення державними нагородами, відзнаками Президента України та присвоєння почесних звань України.

Стосовно компетенції, чинним законодавством України встановлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, Законом "Про місцеве самоврядування в Україні" та Ін. законами до їх відання. У ст. 26 закону визначена виключна компетенція місцевої ради, тобто питання, які:

• розглядаються обраними представниками територіальної громади — депутатами;

• обговорюються колегіальним органом — радою;

• вирішуються, виключно, на її пленарних засіданнях;

• не можуть передаватися Іншим органам І посадовим особам для вирішення.

До них відносять повноваження, які можна поділити на групи:

- з організаційної роботи ради: визначення відповідно до закону кількісного складу ради; затвердження регламенту ради; обрання за рекомендацією міського, селищного, сільського голови та звільнення з посади секретаря ради: затвердження плану роботи ради та заслуховування звіту про його виконання;

- з формування органів ради: утворення та ліквідація постійних комісій ради, затвердження та зміна їх складу; обрання голів постійних комісій; утворення виконавчого комітету ради, визначення Його кількісного та персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск; затвердження, за рекомендацією голови, структури виконавчих органів ради; утворення. за поданням голови, інших виконавчих органів ради тощо.

- з контролю за діяльністю голови та виконавчих органів ради: заслуховування звіту міського голови про діяльність виконавчих органів ради; заслуховування звітів постійних комісій, керівників виконавчих органів ради та посадових осіб, які вона призначає або затверджує; розгляд запитів депутатів; прийняття рішень щодо дотермінового припинення повноважень голови, посадових осіб органів місцевого самоврядування; скасування актів виконавчих органів ради, що не відповідають вимогам чинного законодавства;

- для безпосереднього вирішення питань, віднесених до відання місцевого самоврядування: управління районами в містах, прийняття рішень щодо реалізації населенням форм волевиявлення; затвердження програм розвитку міста; затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; повноваження у сфері управління комунальною власністю, в галузі захисту довкілля, захисту прав, свобод і законних інтересів громадян.

Особливості реалізації права в сфері приватного права. Де суб’єкти самостійно, за власним бажанням і на власний розсуд вступають у конкретні правовідносини, стадія формування їх волі зводиться до таких процесів:

1) усвідомлення потреби отримати матеріальне чи духовне благо, який суб’єкт хоче задовольнити. Вступивши в конкретні правовідносини;

2) визначення об’єкта правовідносин;

Пошук особи, здатної задовольнити потреби в отриманні цього матеріального чи духовного блага.

Суб’єктивне юридичне право, закріплене у нормативно-правових приписах, дозволяє суб’єктам задовольнити свої потреби власними діями або за допомогою вступу у конкретні правовідносини.

Однак значна частина матеріальних чи духовних благ не може бути задоволена власними діями (або поза правовідносинами) зацікавленої особи. Тому вона змушена вступати у конкретні правовідносини(наприклад: отримати освіту - правовідносини з вузом).

Процес реалізації правових норм в сфері публічного права

Характерна особливість публічних правовідносин – одним з його учасників обов’язково виступає компетентний орган або державна установа.

Процес реалізації правових норм в публічних правовідносинах охоплює, як правило, три стадії:

1) порушення юридичної справи;

2) прийняття правозастосовного акту;

3) здійснення правовідносин.

Громадяни мають право звернутися  до органів державної влади з тих чи інших питань.