ТЕМА 5. Особливості застосування правових норм в різних галузях права

Договір купівлі-продажу — цивільно-правовий договір, за яким одна сторона (продавець) зобов'язується передати річ (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму (ціну). До окремих видів договорів купівлі-продажу відносяться: договори купівлі-продажу, договір поставки товарів, договір поставки товарів для державних потреб, договір контрактації сільськогосподарської продукції, договір енергопостачання, договір продажу нерухомості, договір продажу підприємства.

При укладенні договорів поставки необхідно застосовувати ті самі правила, що й при укладенні договорів інших видів; по-друге, існують деякі особливості в підході до укладення саме договорів поставки, пов'язані з їх специфікою.

Спочатку звернемося до загальних рекомендацій, які можуть стати в нагоді при укладенні договорів поставки. Первісна стадія вчинення правочину потенційними покупцем і постачальником вимагає пильної уваги, оскільки правильне складання самого договору й дотримання ряду формальних умов є запорукою уникнення в майбутньому можливих ризиків, які можуть обернутися значними втратами, включаючи складнощі в поверненні дебіторської заборгованості, неможливість стягнення неустойки, визнання угоди недійсною тощо.

Найпершим кроком при укладенні договору поставки мають стати заходи, спрямовані на те, щоб переконатися: контрагент є зареєстрованим суб'єктом підприємницької діяльності. Для цього достатньо перевірити свідоцтво про його державну реєстрацію. Укладаючи договір, також необхідно впевнитися, що всі відомості, викладені у свідоцтві про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, точно зазначені в договорі і співпадають з інформацією, що міститься на його печатці (йдеться передусім про найменування та ідентифікаційний код). Додатково можна перевірити довідку з ЄДРПОУ. Власне, за невелику плату її можна самостійно замовити в територіальному управлінні статистики станом на поточну дату, і щонайбільше за кілька днів отримати найсвіжішу статистичну інформацію про підприємство-контрагента, включаючи інформацію про його організаційно-правову форму, назву, код ЄДРПОУ, основні види діяльності, керівника тощо Це стане беззаперечною гарантією того, що договір укладається з особою, відомості про яку містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже, є вона реально існуючим суб'єктом господарювання. Якщо контрагентом за договором є фізична особа-підприємець, то додатково необхідно витребувати в неї копію її паспорту, крім зразку підпису і тієї інформації, що міститься у свідоцтві про державну реєстрацію, оскільки в майбутньому можуть знадобитися додаткові відомості про особу, які містяться в паспорті (наприклад, при виконанні рішення суду стосовно фізичної особи можливе одержання формальної відмови державного виконавця за відсутності у виконавчому документі ряду відомостей, наприклад, дати народження фізичної особи-боржника). Про поточний рахунок контрагента в банківській установі можна дізнатися з наданої ним довідки про відкриття рахунку, що містить відомості про номер рахунку, найменування установи банку та її код (МФО).

Щоб договір купівлі-продажу був укладений, необхідно:

1) щоб одна сторона договору запропонувала укласти договір на визначених умовах. Таку пропозицію укласти договір у торговій практиці прийнято називати офертою;

2) щоб інша сторона дала згоду укласти договір на тих умовах, що запропонувала перша сторона. Згоду укласти договір у торговій практиці прийнято називати акцептом.

Отже, щоб відбулася купівля-продаж, необхідно, щоб мали місце:

- оферта;

- акцепт.

Оферта має перелік питань, що вважаються істотним. До таких питань належать:

- ціна;

- порядок платежу;

- якість і кількість товару;

- місце і термін поставки;

обсяг відповідальності однієї зі сторін перед іншою;

- вирішення спорів.

Виконання зобов'язань за договором

Договір купівлі-продажу виконаний, коли обидві сторони виконали всі свої обов'язки, зазначені в ньому.

Продавець зобов'язаний:

1) передати покупцю або іншій уповноваженій особі за договором товар і всі документи, що належать до товару, в пункті й у терміни, обумовлені в договорі. При цьому товар має відповідати умовам договору за кількістю, якістю та описом4;

2) передати право власності на товар. Покупець зобов'язаний:

1) прийняти товар;

2) сплатити за нього ціну, узгоджену сторонами.

При виконанні договору можуть виникнути такі питання:

1) чи здійснює продавець поставку товару;

2) якщо так, то в який пункт необхідно здійснити цю поставку:

- до пункту передачі перевізника;

- до місцезнаходження покупця;

3) якщо поставка здійснюється до місцезнаходження покупця, то в чому полягають обов'язки продавця:

- укласти договір перевезення проданого вантажу за рахунок продавця,

- або укласти договір перевезення проданого вантажу і застрахувати вантаж за свій рахунок;

- укласти договір перевезення проданого вантажу, застрахувати вантаж за свій рахунок і нести ризик випадкової загибелі товару до передачі його покупцю. Всі ці питання сторони можуть узгодити в договорі купівлі-продажу.

Договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку у відповідності до умов договору та вимог земельного законодавства.

Які істотні умови повинні бути обов’язково відображені в договорі оренди землі?

Істотними умовами договору оренди є (ч. 1 ст 15 Закону України «Про оренду землі»):

-об’єкт оренди (тобто земельна ділянка з визначенням її кадастрового номера, місця розташування, розміру земельної ділянки);

-строк дії договору (строк дії договору визначається сторонами договору, але він не може перевищувати 50 років);

- орендна плата (із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду, доцільно визначати відповідальність за несплату орендної плати);

Орендна плата може встановлюватися в таких формах:

- грошовій;

- натуральній;

- відробітковій (надання послуг орендодавцю).

У разі оренди земельної ділянки приватної власності сторони можуть визначити орендну плату у будь-якій із зазначених форм, або ж передбачити в договорі поєднання різних форм орендної плати.

У разі оренди земельної ділянки державної або комунальної форми власності плата встановлюється виключно у грошовій формі.

- умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

- умови збереження стану об’екта оренди (наприклад, в договорі оренди землі може бути передбачено необхідність проведення меліорації земель);

- умови та строки передачі земельної ділянки орендарю (передача земельної ділянки здійснюється шляхом підписання сторонами акта приймання-передачі земельної ділянки. Зверніть увагу , такий акт приймання-передачі земельної ділянки є невід’ємною частиною договору оренди землі);

- умови повернення земельної ділянки орендодавцеві ( передача земельної ділянки у разі припинення договору оренди здійснюється шляхом підписання сторонами акта приймання-передачі земельної ділянки від орендаря до орендодавця);

- існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки (на земельній ділянці може бути зареєстроване право земельного сервітуту, також ха земельній ділянці можуть бути створені охоронні зони);

- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об’єкта оренди чи його частини;

- відповідальність сторін ( у договорі оренди доцільно передбачити відповідальність не лише за прострочення сплати орендної плати, а також за несвоєчасне повернення земельної ділянки у разі закінчення строку договору оренди землі або ж дострокового розірвання договору, за зниження родючості грунту );

- умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки

Невід’ємні частини договору оренди землі (згідно ч. 4 ст. 15 Закону України «про оренду землі»):

- план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

- кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

- акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- акт приймання-передачі об’єкта оренди;

- проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

ЦК передбачає такі види забезпечення виконання зобов'язань: а) неустойка (штраф, пеня); б) застава; в) порука; г) завдаток; д) гарантія; є) притримання.

Наведені вище способи забезпечення виконання зобов'язань мають спільну мету — надати кредитору додаткову можливість отримати належне йому за зобов'язанням. Кожен із встановлених законом видів зумовлює виникнення поряд з основним зобов'язанням нового зобов'язання, яке є додатковим до основного, тобто має акцесорний характер.

Способи, які забезпечують виконання зобов'язань, встановлюються в інтересах кредитора. Тому в разі відступлення вимоги до нового кредитора переходять усі права, які забезпечують виконання зобов'язання. Водночас при переведенні боргу діють лише ті способи забезпечення зобов'язань, які стосуються зобов'язань між кредитором і боржником (неустойка, завдаток), а не між ними і третіми особами (порука, гарантія).

Способи забезпечення виконання зобов'язань класифікуються за такими підставами:

1) за кількістю учасників:

а) двосторонні (кредитор, боржник);

б) багатосторонні (кредитор, боржник, третя особа — гарант, поручитель);

2) за підставами встановлення:

а) встановлені як законом, так і договором (неустойка, застава, завдаток, утримання);

б) встановлені виключно договором (порука, гарантія);

3) за формою:

а) проста письмова (неустойка, порука, застава, гарантія);

б) нотаріальна (застава нерухомості, транспортних засобів);

4) за процедурою задоволення інтересів кредитора:

а) стягнення проводиться з майна боржника, яке перебуває у кредитора (застава, утримання);

б) проводяться грошові стягнення (неустойка);

в) до відповідальності притягаються треті особи (поручитель, гарант).

Вибір способу забезпечення виконання в багатьох випадках залежить від суті зобов'язання або може передбачатися імперативною нормою закону. Так, для зобов'язань, які виникають з договору позики чи кредитного договору, характерними способами забезпечення є застава, гарантія, порука. Зобов'язання щодо виконання робіт чи надання послуг зазвичай забезпечуються неустойкою, зобов'язання за участю громадян, що виникають із договорів відчуження майна — завдатком.

Які види послуг розуміються під «побутовими послугами населенню», які надаються фізичними особами – підприємцями платниками єдиного податку, що віднесені до першої та другої групи платників єдиного податку?