ТЕМА 6. Захист порушених суб’єктивних прав

1. Адміністративно-правовий захист прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб – це правозастосовна та правоохоронна владна діяльність публічної адміністрації щодо вирішення індивідуальних справ з метою присікання та відновлення порушень прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, відшкодування збитків потерпілим і притягнення винних до адміністративної відповідальності, або/та створення умов для притягнення їх до іншого виду юридичної відповідальності.

Фізичні та юридичні невладні особи потребують захисту від двох основних джерел небезпеки – суб’єктів владних повноважень та інших осіб, які владних повноважень не мають. У першому випадку до предмета адміністративного права відноситься владно-розпорядча діяльність щодо забезпечення захисту від свавілля органів виконавчої влади та інших суб’єктів публічної адміністрації. Публічна адміністрація в умовах правової держави має подвійний статус: по-перше, вона вносить вагомий вклад у захист прав і свобод людини і громадянина; по-друге, окремі її представники самі є суб’єктами їх порушення.

Обов’язковою передумовою забезпечення прав і свобод людини і громадянина є законність та принцип зв’язаності публічної адміністрації правом.

Під законністю розуміють неухильне виконання законів і відповідних їм інших нормативних актів суб’єктами владних повноважень, громадськими організаціями, підприємствами та фізичними особами. Категорію законності в адміністративному праві слід розуміти, як: 1) принцип діяльності публічної адміністрації; 2) метод публічного управління; 3) режим відносин об’єктів публічного управління із суб’єктами публічної адміністрації.

Принцип законності при охороні суб’єктів права власності є похідним від принципу верховенства права. Ідея верховенства закону є фундаментальною складовою принципу законності, наріжним каменем існування правової держави, діяльності її органів. Цей принцип передусім виражається у вимогах: 1) суворого додержання та виконання юридичних норм публічною адміністрацією; 2) забезпечення дотримання законодавства всіма невладними фізичними та юридичними особами; 3) забезпечення невідворотності покарання за правопорушення; 4) суворого дотримання правотворчими органами юридичної техніки тощо.

Розвиваючи принцип зв’язаності публічної адміністрації правом і підконтрольності її суду можна погодитись з точкою зору відомого французького адміністративіста П. Вельти, що цей принцип є одним із кращих засобів, “мистецьким винаходом” адміністративного права . В умовах сьогодення він дуже добре формально визначений у вітчизняному адміністративному праві та означає, що при забезпеченні своїх повноважень публічна адміністрація, по-перше, може діяти відповідно до ст. 6 Конституції України (здійснення повноважень у встановлених Конституцією межах відповідно до законів України) та ст. 19 (органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України); по-друге, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень.

Провідним способом забезпечення законності у публічному управлінні є методи контролю (відомчий, міжвідомчий, позавідомчий) та адміністративний нагляд.

До форм захисту прав свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб засобами адміністративного права відносяться:

- забезпечення прав свобод людини і громадянина Президентом України; провадження по заявам, скаргам та пропозиціям громадян;

- дисциплінарні провадження в адміністративному праві;

- запобігання та протидія корупції;

- захист від порушень з боку суб’єктів владних повноважень у системі адміністративного судочинства;

- публічний захист прав і свобод фізичних і юридичних осіб засобами громадянського суспільства та захист прав і свобод громадян України в Європейському суді з прав людини.

Президент України проголосив будівництво України для людей, а не для влади, відповідно значно зростає його консолідуюча роль як гаранта дотримання прав і свобод людини і громадянина у вищезазначеній системі.

Відповідно до Положення про Адміністрацію Президента України одним із покладених на неї завдань є організація прийому громадян, які звертаються до Президента, розгляд звернень громадян, а також органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян (зокрема політичних партій, професійних спілок), підприємств, установ, інших організацій, здійснює облік і аналіз таких звернень, на основі аналізу звернень розробляються та подаються Президентові України пропозиції щодо розв’язання порушених у них проблем.

Президент України має широкі повноваження із контролю у сфері державного управління та значний вплив на формування організаційних засад виконавчої влади і змісту її функціонування. Поєднуючи ці дві функції у сфері забезпечення прав і свобод фізичних і юридичних осіб, Президент має широкі можливості щодо впливу на органи виконавчої влади, їх посадових та службових осіб. Це найбільш ефективно здійснюється шляхом притягнення їх до спеціальної (адміністративної) дисциплінарної відповідальності.

Адміністративно-правове забезпечення прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у процесі проваджень за заявами, скаргами та пропозиціями громадян. Однією із найбільш ефективних форм забезпечення прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб є забезпечення публічною адміністрацією справедливих адміністративних проваджень за заявами, скаргами та пропозиціями громадян.

Сутність цього полягає в тому, що громадяни у випадку протизаконної (несправедливої, неефективної, негуманної та ін.) діяльності органів і посадових осіб публічної адміністрації або бездіяльності їх у випадку порушення прав, свобод і законних інтересів третіми особами подають заяви, скарги та пропозиції до вищестоящого в ієрархічній будові органу (посадової особи). Останній має здійснити неупереджено всі передбачені законодавством адміністративні процедури, й у випадку підтвердження інформації своїм рішенням відновити законність, відшкодувати заявнику збитки, притягнути нижчестоящу винну посадову особу до дисциплінарної відповідальності та надати заявнику письмову відповідь. У тих випадках, коли інформація у заяві, скарзі не підтвердилась, а пропозиція не може бути реалізована з об’єктивних причин, ініціатору подання документа надається лише мотивована відповідь.

Адміністративно-правове забезпечення прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб у процесі проваджень за заявами, скаргами та пропозиціями громадян має такі особливості:

ü адміністративно-правові відносини виникають у цій сфері після подання фізичною особою заяви скарги чи пропозиції;

ü вони розглядаються у встановлені законодавством короткі терміни суб’єктами публічної адміністрації у позасудовому порядку в процесі їх владної діяльності;

ü прийняті публічною адміністрацією рішення, як правило, призводять до ефективного відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб;

ü посадові особи, які допустили порушення, притягуються до дисциплінарної відповідальності, а у випадку виявлення в їх діяннях ознак злочину матеріали щодо них передаються в органи Прокуратури;

ü незалежно від рішення заявнику обов’язково надається мотивована відповідь.

Конституція України встановлює вихідні положення в аналізованій сфері, зокрема ст. 40 визначає: “Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк”.

Зазначені положення Основного Закону знайшли свою деталізацію у Законі України від 2 жовтня 1996 р. № 396 “Про звернення громадян”, відповідно до ст. 1 якого громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, із заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Військовослужбовці, працівники ОВС і СБУ, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.

Особи, які не є громадянами України але перебувають на її території, мають таке ж право на подання звернення, як і громадяни України. При цьому під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (див тема 2).