Лекція 1 Інформаційне забезпечення аграрного сектору України в умовах сталого розвитку
В сучасних умовах динамічного розвитку економіки загалом та аграрного сектору зокрема особливої важливості набувають питання повноцінного інформаційного забезпечення всіх суб’єктів господарювання. Розгалужена організаційно-виробнича й закупівельно-постачальницька мережа формує значні масиви даних, які надалі потребують аналізу, систематизації, передачі та зберігання. Водночас, як зазначив В.Ю. Царук, інформація є визначальним чинником, що характеризує рівень безпеки аграрного бізнесу [1, с. 282]. Висока поінформованість керівників і менеджерів про бізнес-процеси та загрози дає змогу мінімізувати соціально-економічні та екологічні ризики, забезпечити конкурентні переваги на регіональних, державних і світових продовольчих ринках. Вагоме значення відіграє інформаційне забезпечення напрямів діяльності, пов’язаних зі створенням інновацій, нової техніки, технологій, продуктів, що загалом підвищує ефективність аграрного виробництва та інвестиційну привабливість галузі.
Аграрний сектор України з його базовою складовою частиною, сільським господарством є системоутворюючим у національній економіці, оскільки формує засади збереження суверенності держави, продовольчу та у визначених межах економічну,
екологічну та енергетичну безпеку, забезпечує розвиток національної економіки та формує соціально-економічні основи розвитку сільських територій. Одним із головних інструментів і факторів його ефективного функціонування в умовах швидких змін зовнішнього й внутрішнього середовища слід визначити вдосконалення системи інформаційного забезпечення з можливостями використання новітніх технологій та віртуального простору. Своєчасне надання достовірної та об’єктивної інформації про технології виробництва та переробки, механізації та автоматизації технологічних процесів, засоби захисту рослин і тварин, ринки
аграрної продукції (добрив, техніки, паливно-мастильних матеріалів), зміни законодавчо-нормативної бази є головною передумовою успішної організації та управління підприємствами галузі, а також забезпечення їх конкурентних переваг.
Сьогодні поняття «інформаційне забезпечення» досліджується представниками різних галузей і трактується в наукових публікаціях
досить широко. У загальному розумінні інформаційне забезпечення – це сукупність документальних форм документів різних видів призначення та типів формування, нормативної бази та реалізованих рішень щодо обсягів, розміщення й
форм існування інформації, яка використовується в інформаційній системі під час її функціонування.
Пропонуємо виділити три основні підходи до розуміння визначення. Представники першого підходу визначають це
поняття як інтегровану систему знань про об’єкт, що передбачає всі види та форми використання знань та об’єднує сукупність методів і засобів єдиної системи організації і зберігання, нагромадження й актуалізації, доступу й здобуття, оброблення та використання виробничої інформації. Прихильниками другого підходу є І.П. Босак та Є.М Палига, які наголошують на тому, що інформаційне забезпечення – це наявність інформації, необхідної для управління економічними процесами, що міститься у базах даних інформаційних систем [3, с. 194]. Представники третього підходу [4, с. 62] розглядають це поняття як систему
якісних і кількісних показників, що характеризують рівень задоволення суб’єктів управлінської діяльності управлінською інформацією та інформаційними технологіями задля реалізації інформаційною системою встановлених цілей та завдань.
Узагальнивши проаналізовані наукові праці, цю категорію можемо визначити як сукупність заходів, методів, способів збирання, отримання, аналізу, передачі та збереження інформаційних ресурсів для задоволення потреб користувачів. М.П. Денисенко та І.В. Колос [5, с. 21] під системою інформаційного забезпечення розуміють сукупність даних, організацію їх введення, оброблення, збереження та накопичення, пошуку та поширення в межах компетенції між зацікавленими особами у зручній для них формі та у зручному вигляді. Основними складовими частинами є інформаційні ресурси, інформаційні технології, технічні засоби та програмне забезпечення. О.Ю. Корнєєв розглядає це поняття як сукупність взаємопов’язаних інформаційних систем, що опосередковують на міжсуб’єктному рівні відносини щодо організації та здійснення підприємництва,
метою створення якої є забезпечення повної та достовірної інформації для ефективного здійснення підприємницької діяльності.
Господарювання в ринкових умовах передбачає створення аграріями власних адаптованих систем інформаційного забезпечення. Ми вважаємо, що це є поєднанням інформаційних ресурсів, інформаційних потоків, сукупності програмно-технічних, фінансових, організаційно-правових засобів, призначених для збирання, накопичення, оброблення, зберігання та передачі даних користувачам – агрофірмам, учасникам аграрного ринку, населенню сільських територій, органам місцевого самоврядування. Основні напрями розвитку та взаємодії структурних складових частин представлено на рис. 1.
Передача зовнішніх і внутрішніх даних для забезпечення взаємозв’язку всіх ланок системи передбачає наявність так званих шляхів, тобто інформаційних потоків, основним завданням функціонування яких є поширення актуальної, релевантної та правдивої інформації від її генератора до отримувача. Структура інформаційного потоку визначається характером інформаційного наповнення та є об’єднанням масивів інформаційних повідомлень (письмові документовані відомості, усні повідомлення) як структурних одиниць інформації.
Шрифти
Розмір шрифта
Колір тексту
Колір тла
Кернінг шрифтів
Видимість картинок
Інтервал між літерами
Висота рядка
Виділити посилання