Теми для написання рефератів

ФІЛОСОФІЯ

Вимоги до написання реферату

Реферат - це письмова доповідь на певну тему, в якій зібрано інформацію з одного або декількох джерел. Реферати пишуться зазвичай стандартною мовою, з використанням типологізованих мовних зворотів на кшталт: «важливе значення має», «приділяється особлива увага», «піднімається питання», «робимо наступні висновки», «досліджувана проблема», «висвітлити питання» тощо.

До мовних і стилістичних особливостей рефератів відносяться слова і мовні звороти, що носять узагальнюючий характер, певні словесні кліше. Реферати мають особливу логіку подачі матеріалу і висловлювання думки, в них передбачається певна об’єктивність викладу матеріалу.

Реферат не копіює дослівно зміст першоджерела, а являє собою новий вторинний текст, створений в результаті систематизації та узагальнення матеріалу першоджерела, його аналітико-синтетичної переробки. Для реферату відбирається інформація, що є об’єктивно цінною для всіх читачів, а не тільки для одного автора. Автор реферату не може користуватися тільки йому одному зрозумілими позначками, скороченнями. Робота, що проводиться автором в процесі написання реферату, повинна обов’язково включати самостійне міні-дослідження, здійснюване студентом на матеріалі першоджерел. Міні-дослідження розкривається в рефераті після глибокого, повного огляду наукової літератури з проблеми дослідження.

Залежно від кількості реферованих джерел виділяють наступні види рефератів:

• монографічні - реферати, написані на основі одного джерела;
• оглядові - реферати, створені на основі декількох вихідних текстів, об’єднаних однією темою і подібними проблемами дослідження.

Структура реферату

1. Титульний лист.
2. Зміст.
3. Вступ.
4. Основна частина.
5. Висновки.
6. Список використаної літератури.
7. Додатки (якщо потрібно).

Титульний лист є першою сторінкою реферату. Далі йде зміст, заголовки змісту повинні точно повторювати заголовки в тексті. Скорочувати їх або давати в іншому формулюванні і послідовності не дозволяється. Всі заголовки починаються з великої літери без крапки в кінці. У правому стовпчику змісту йдуть номери сторінок.

Вступ до реферату. У вступі до реферату зазвичай обґрунтовується актуальність обраної теми, мета і завдання, короткий зміст, вказується об’єкт розгляду, наводиться характеристика джерел для написання роботи та короткий огляд літератури з даної теми. Актуальність передбачає оцінку своєчасності та соціальної значущості обраної теми. Огляд літератури за темою відображує знайомство автора з наявними джерелами, вміння їх систематизувати, критично розглядати, виділяти істотне, визначати головне.

Основна частина. Основна частина реферату структурується за розділами і параграфами (пунктами і підпунктами), кількість і назва яких визначаються автором. Зміст розділів основної частини має точно відповідати темі роботи і повністю її розкривати. Певні розділи повинні продемонструвати вміння студента стисло, логічно і аргументовано викладати матеріал, узагальнювати, аналізувати і робити логічні висновки. Основна частина реферату, окрім огляду джерел, повинна відображувати власну думку студента і висновки, які він сам зробив, спираючись на наведені факти. В основній частині реферату обов’язковими є посилання на авторів, чиї позиції, думки, концепції були використані в рефераті. Посилання на джерела бажано наводити в кінці цитованого фрагменту, для цього вказується  номер літературного джерела зі списку використаної літератури із зазначенням конкретних сторінок, звідки взято посилання. Номер літературного джерела повинен вказуватися після кожного нового уривку тексту з іншого літературного джерела. Цитування і посилання не повинні підміняти позиції автора реферату. Зайва пишномовність, зловживання термінологією, суттєві «відхилення» від теми, невідповідна розтягнутість окремих розділів, параграфів розглядаються в якості недоліків основної частини реферату.

Заключна частина (Висновки) передбачає послідовний, логічний виклад узагальнених висновків з даної теми. Обсяг висновків не повинен перевищувати 2-х сторінок. Самі висновки не повинні слово в слово повторювати вже наявний текст, але мають відображати власну точку зору автора реферату, а також перспективи подальшого дослідження теми. У заключній частині доцільно підвести підсумки виконаної роботи, коротко і чітко викласти висновки, визначити ступінь виконання поставлених у вступі завдань і продемонструвати новизну та оригінальність роботи.

Список використаної літератури становить одну з частин роботи, відображає самостійну творчу роботу автора, дозволяє оцінити ступінь фундаментальності реферату. У список використаної літератури необхідно внести всі джерела, які були вивчені студентами в процесі написання реферату. У роботах використовуються наступні способи побудови бібліографічних списків: за абеткою прізвищ авторів або заголовків; за тематикою; за видами видань; за характером змісту; списки змішаної побудови. Література в списку вказується в алфавітному порядку.

Після списку використаної літератури можуть бути розміщені різні додатки (таблиці, графіки, діаграми, ілюстрації тощо). У додатки рекомендується виносити інформацію, яка є надмірною в самому тексті реферату та заважає його логічному сприйняттю. На всі додатки в тексті реферату повинні бути посилання. Кожний з видів додатків нумерується і оформлюється з нової сторінки.

Вимоги до оформлення реферату

Робота виконується на комп’ютері, гарнітура Times New Roman, кегль 14, через 1,5 інтервалу з берегами: верхній, нижній - 2; лівий - 3; правий - 1,5. Відступ першого рядку абзацу - 1,25. Нумерація сторінок повинна бути наскрізною (номер не ставиться на титульному аркуші, але в загальній кількості сторінок враховується). Таблиці та малюнки вбудовуються в текст роботи, їх нумерація повинна бути наскрізною по всьому реферату. Вони всі повинні мати назву, а в самому тексті реферату на них має бути посилання. Після назви таблиці і малюнка крапка не ставиться. Загальна кількість сторінок у рефераті, без урахування додатків, повинна складати від 15 до 20 сторінок. Значне перевищення встановленого обсягу є недоліком роботи і вказує на те, що студент не зумів відібрати і переробити необхідний матеріал.

Теми для написання рефератів з дисципліни «Філософія»

1. Історичні типи світогляду. Міфологія як історичний тип світогляду.
2. Історичні типи світогляду. Релігія як історичний тип світогляду.
3. Своєрідність міфологічного світосприйняття у давніх слов’ян.
4. Моральна орієнтація філософії.
5. Характеристика особливостей філософії стародавньої Індії.
6. Характеристика особливостей філософії стародавнього Китаю.
7. Ведична література та її роль у формуванні філософських шкіл стародавньої Індії.
8. Проблема людини в давньоіндійській філософії.
9. Проблема людини в давньокитайській філософії.

10. Поняття «дао» та даосизм у Китаї.

11. Конфуціанство в Китаї: історія та сучасність.

12. Характерні риси античної філософії.

13. Мілетська школа.

14. Філософія піфагорійців.

15. Філософська школа елеатів.

16. Вчення про буття і пізнання світу в філософії Демокрита.

17. Вчення про буття і пізнання світу. Проблема людини та суспільства в філософії Платона.

18. Вчення про буття і пізнання світу. Проблема людини та суспільства в філософії Аристотеля.

19. Філософські погляди Сократа. Сократичні школи.

20. Філософськи погляди Епікура.

21. Становлення античної діалектики у філософії Геракліта Ефеського, Зенона Елейського, Аристотеля.

22. Основні положення філософії стоїцизму.

23. Філософія неоплатонізму.

24. Принцип теоцентризму в середньовічній філософії.

25. Боротьба номіналізму і реалізму в середньовічній філософії.

26. Фома Аквінський як систематизатор середньовічної філософії.

27. Схід та його вплив на розвиток схоластики.

28. Філософія Н. Кузанського.

29. Платонівська Академія у Флоренції.

30. Філософський смисл заповідей Христа.

31. Антропоцентризм як принцип філософії Відродження. Філософські витоки ренесансного гуманізму.

32. Особливості філософії Відродження.

33. Проблема людини у християнському віровченні.

34. Геліоцентризм та вчення про нескінченність Всесвіту в роботах М. Коперніка, Г. Галілея, Дж. Бруно.

35. Пантеїстичні концепції у філософії Відродження.

36. Соціальні та наукові передумови формування філософії Нового часу.

37. Філософські ідеї Реформації, їх вплив на розвиток суспільних відносин.

38. Філософські погляди Ф. Бекона.

39. Проблема сутності буття і методів пізнання у філософських вченнях Ф. Бекона та Б. Спінози.

40. Принцип «Cogito ergo sum» в філософії Р. Декарта.

41. Основні положення етики Б. Спінози.

42. Емпіризм і сенсуалізм  Дж. Локка.

43. Соціально-політичні погляди Вольтера.

44. Проблема сутності буття та методів пізнання у філософському вченні Г. Ляйбніца.

45. Сутність емпіризму та раціоналізму в філософії Нового часу.

46. Вчення Т. Гоббса про державу.

47. Правові та суспільно-політичні ідеї в філософії 17 ст.

48. Проблема людини у філософії французького Просвітництва 18 ст.

49. Погляди французьких матеріалістів 18 ст. на людину і суспільство.

50. Принцип трансцендентального ідеалізму І. Канта.

51. Етичні погляди І. Канта.

52. Основні категорії філософії Г.В.Ф. Гегеля.

53. Філософська система Г.В.Ф. Гегеля.

54. Діалектика та принцип історизму в філософії Г.В.Ф. Гегеля.

55. Філософія тотожності законів природи і мислення Ф. Шеллінга.

56. Філософія «Я» і «не-Я» Г. Фіхте.

57. Концепція абсолютного духу в філософії Г. Гегеля.

58. Розробка проблеми практики в філософії К. Маркса.

59. Антропологічний матеріалізм Л. Фейєрбаха.

60. Формування і розвиток марксистської філософії.

61. Поняття «соціальне» в філософії К. Маркса.

62. Розробка К. Марксом і Ф. Енгельсом концепції матеріалістичної діалектики та матеріалістичного підходу до історії суспільства.

63. Структуралізм як методологія гуманітарного пізнання.

64. Філософія А. Шопенгауера.

65. Основні ідеї філософії М. Хайдеггера.

66. Єдність суб’єкта і об’єкта в феноменології Е. Гуссерля.

67. Проблеми розуміння і герменевтика.

68. «Філософія абсурду» А. Камю.

69. Життя та творчість Ж.-П. Сартра.

70. «Я» та «Воно» З. Фрейда.

71. Синтез ідей К. Маркса і З. Фрейда в філософії Е. Фромма.

72. «Воля до влади» Ф. Ніцше.

73. Діяльнісна філософія Г. Фіхте.

74. Позитивізм, його історичні форми.

75. Релігійні філософські течії сучасності.

76. Філософія екзистенціалізму.

77. Філософська думка в культурі Київської Русі.

78. Своєрідність української філософії в контексті світової культури.

79. Філософія Відродження в Україні.

80. Розвиток філософських традицій у Києво-Могилянській академії.

81. Життєвий шлях і філософія Г. Сковороди.

82. П. Юркевич як найвидатніший представник київської релігійно-філософської школи.

83. Кирило-Мефодіївське товариство і початок розробки філософії української ідеї (М. Костомаров, П. Куліш, Т. Шевченко).

84. Громадівський рух в Україні (О. Потебня, М. Драгоманов).

85. Діяльність представників «Молодої України» (Т. Зіньківський, І. Франко).

86. Українська філософія 20 ст.

87. Філософія української національної ідеї.

88. Ноосферна концепція В.І. Вернадського.

89. Основні етапи становлення та розвитку української філософії.

90. Історіософія М. Грушевського.

91. Етика «конкордизму» В. Винниченка.

92. Д. Чижевський як історик філософії України.

93. Проблема моральності, «соборності» людства і космологія у філософії В. Соловйова, П. Флоренського, М. Бердяєва, М. Федорова.

94. Екзистенційно-етичні погляди Ф.М. Достоєвського і Л. М. Толстого.

95. Світогляд В. Соловйова.

96. Екзистенціальна філософія М.О. Бердяєва.

97. Співвідношення філософії та релігії.

98. Основні форми буття, їх специфіка та взаємозв’язок.

99. Буття як основна філософська категорія.

1. Буття людини як особлива форма буття.
2. Категорія буття, її смисл та специфіка.
3. Проблема буття в філософії Г.В.Ф. Гегеля.
4. Буття як засіб фіксування та відображення проблеми існування.
5. Поняття «матерія» як конкретизація поняття «буття».
6. Філософський аналіз проблеми простору.
7. Філософський аналіз проблеми часу.
8. Філософський аналіз проблеми руху.
9. Філософський зміст проблеми буття.
10. Буття світу і людини.
11. Діалектика як теорія розвитку.
12. Діалектика кількісних та якісних змін.
13. Діалектична суперечність як джерело розвитку.
14. Особливості закону заперечення заперечення.
15. Категорії діалектики як універсальні форми мислення.
16. Діалектика категорій одиничного, загального та особливого.
17. Діалектика частини і цілого. Проблема цілісності.
18. Діалектика сутності й явища.
19. Діалектика форми і змісту.
20. Необхідність і випадковість: їх діалектичний зв’язок.
21. Можливість і дійсність. Поняття ймовірності.
22. Проблема людини в філософії.
23. Сутність і існування як основна проблема людського буття.
24. Людина і сенс її життя як одна з найважливіших проблем філософії.
25. Єдність і багатомірність людського буття.
26. Співвідношення природної та суспільної сутності людини.
27. Філософське співвідношення понять «індивід», «індивідуальність», «особистість».
28. Поняття моралі. Мораль і свобода волі.
29. Філософія про природу людини.
30. Філософські пошуки сенсу життя.
31. Людське буття і колізії практики.
32. Проблеми життя і смерті в духовному бутті людини.
33. Відображення й інформація.
34. Основні теорії виникнення свідомості.
35. Особливість свідомості як активного відображення світу.
36. Поняття суспільної свідомості. Форми суспільної свідомості.
37. Виникнення і розвиток психіки як форми відображення дійсності.
38. Структура свідомості, її основні рівні.
39. Активність як ознака свідомості.
40. Виникнення і природа свідомості. Поняття ідеального.
41. Проблема діалогу людини і комп’ютерних систем.
42. Проблема пізнання в філософії.
43. Основні форми пізнавальної активності.
44. Проблема істини в філософії.
45. Основні принципи і методи наукового пізнання.
46. Діалектика чуттєвого і раціонального в пізнанні.
47. Теоретичне й емпіричне у науковому пізнанні.
48. Наука та її роль у суспільстві.
49. Об’єктивність істини в філософії та науці.
50. Пізнання як вид духовної діяльності і феномен культури.
51. Проблема критеріїв істини в сучасній філософії.
52. Проблема розуміння в сучасній філософії.
53. Практика як специфічно людський спосіб освоєння світу.
54. Характеристика взаємозв’язку практичної і теоретичної діяльності.
55. Свобода творчості – основа формування демократичних відносин у суспільстві.
56. Основні методологічні принципи розуміння суспільного життя.
57. Основні закономірності розвитку сучасного суспільства.
58. Суспільна сутність людини.
59. Духовне життя суспільства.
60. Специфіка соціального пізнання.
61. Особливості соціального простору і часу.
62. Індивідуальне та соціальне в людському бутті.
63. Філософія історії. Проблема сенсу історії.
64. Філософія історії та історична наука: спільні риси і відмінності.
65. Античні та західноєвропейські філософські концепції історичного процесу: порівняльний аналіз.
66. Теорія суспільно-економічних формацій і реалії сучасного історичного процесу.
67. Зміна парадигм історичної свідомості в некласичній філософії історії.
68. Проблема рушійних сил суспільного розвитку в сучасній соціальній філософії.
69. Роль еліти та видатних особистостей в історичному процесі.
70. Спадкоємність поколінь і розвиток суспільства.
71. Нації та національні відносини у сучасному світі.
72. Специфіка формування української ментальності.
73. Національна самосвідомість і світогляд.
74. Проблема особистості як одна з центральних проблем філософії.
75. Соціальна зумовленість потреб особистості.
76. Людина як найвища цінність суспільства.
77. Сутність і мета гуманістичного виховання особистості.
78. Політична сфера суспільства.
79. Особа в політичній системі суспільства.
80. Походження і сутність держави.
81. Місце і роль політичної культури в політичному житті суспільства.
82. Діалектика форм суспільної свідомості.
83. Духовне життя суспільства і його структура.
84. Людинотворча сутність культури.
85. Українська духовна культура: діалектика національного і загальнолюдського.
86. Проблема українського національного відродження і культура.
87. Ціннісний смисл культури.
88. Діалоговий характер культур.
89. Проблема типології культури.
90. Співвідношення понять «культура» і «цивілізація».
91. Особливості розвитку національних культур.
92. Загальнолюдське і національне в культурі.
93. Ієрархія цінностей людського буття.
94. Цінності в структурі соціуму.
95. Історичний розвиток філософських уявлень про цінності.
96. Цінності як ядро світоглядної проблематики.
97. Місце проблеми цінностей в історії філософії, в історії людської діяльності.
98. Сучасні концепції історичного розвитку людства.
99. Глобальні проблеми сучасності.
100. Сучасні виміри свободи і відповідальності.
101. Проблеми і перспективи свободи і відповідальності.
102. Захід і Схід: діалог культур.
103. Основні шляхи вирішення глобальних проблем сучасності.
104. Поняття соціальної відповідальності.
105. Роль філософії у самовдосконаленні особистості.