Термінологічний словник

Термінологічний словник

 

Анотація — короткі відо­мості про книгу, статтю, монографію з погляду призначення, змісту, виду, форми й інших особливостей.

Апробація — спосіб скорегування. доопрацювання, виправлення, компетентного оцінювання.

Бібліографія -— відомості про джерело, наведені за певними правилами і достатні для ідентифікації документа.

Дефініція — коротке логічне визна­чення змісту якого-небудь поняття.

Джерело наукової інформації — документ, що містить науковий факт або є результатом аналітичного та логічного опрацювання.

Дискурс — 1) сукупність взаємо­пов'язаних висловлювань (текстів), що реалізуються в певних соціально-культурних, часових і просторових умовах з урахуванням діяльності учасників комунікації (адресата й адресанта); 2) процес вербального й невербального спілкування.

Дослідження наукове — процес вироблення нових наукових знань, вид пізнавальної діяльності, що характеризується об'єктивні­стю, відтворюваністю, доказовістю, точністю.

Етикет науко­вий — сукупність правил діяльності і поведінки, які забезпечують до­тримання основних принципів наукової етики і сприяють створенню комфортних умов роботи вченого.

Ідіостиль — сукупність формальних і стилістичних особливостей, характерних для мови окремої людини.

Картотека — перелік усіх матеріалів, виявлених з певної тематики.

Каталог алфавітний — система кар­ток у бібліотеці з описом видання, розміщених за алфавітом прізвищ авторів і назв публікацій незалежно від їхнього змісту.

Каталог предметний — система карток у бібліотеці, що містить дані про наявність літератури й інформації, що згруповані за предмет­ними рубриками, розміщеними за алфавітом.

Каталог систематичний — система карток, згрупованих у логіч­ному порядку відповідно до галузей знання.

Ключове слово — слово або словосполучення, яке найбільш повно і специфічно характеризує зміст наукового документа або його частини.

Концепція — система поглядів, розуміння певних явищ, проце­сів, набір доказів при побудові наукової теорії.

Культура мови — мовознавча наука, яка на основі даних лекси­ки, фонетики, граматики, стилістики формує критерії усвідомленого ставлення до мови і оцінювання мовних одиниць та явищ, виробляє механізми нормування і кодифікації (впровадження в словники та мовну практику).

Методологічна основа — основне, вихідне положення, на якому ґрунтується наукове дослідження.

Милозвучність — здатність фонетичної системи мови створюва­ти мелодійність звучання. Милозвучність української мови досягаєть­ся чергуванням окремих голосних і приголосних звуків, спрощенням у трупах приголосних, використанням паралельних морфологічних форм слів однакового значення, в т. ч. службових слів: у — в. з—із— зі, о—об, би—б т.ін.

Мовна майстерність — здатність особистості для викладу своїх думок з урахуванням мовних норм обирати з можливих варі­антів найбільш вдалий, точний у семантичному і стилістичному від­ношеннях.

Монографія — наукова праця обсягом понад 100 сторінок друкованого тексту, найбільш повне і всебічне вивчення певного об'єкта, бачення його в проблем­ному полі сучасної науки.

Писемне мовлення — результат вираження думки з допомогою системи письма відповідної мови.

Плагіат — копіювання чужих ідей, тексту без посилання на першоджерело.

Плеоназм  — багатослів'я, зво­рот, який містить зайві слова з однаковими чи близькими значення­ми; стилістична фігура, побудована як нагромадження синонімічних висловів, утворених з близькозначних слів.

Полеміка наукова — тип диску­сії, метою якої є утвердження певних цінностей з використанням коректних прийомів.

Пуризм — надмірне прагнення до очищен­ня літературної мови від іншомовних запозичень, неологізмів, а також намагання вберегти літературну мову від проникнення лексич­них чи граматичних елементів, які перебувають за межами норми (розмовних, просторічних, діалектних та ін.).

Реципієнт  — той, хто сприй­має мовну інформацію.

Риторичне запитання — стилістична фігура виразності й емоційно­сті мови, яка у формі запитання передає ствердження чи заперечення.

Рубрикація  наукового тексту — чіткий і логічний поділ на певні частини.

Суржик — змішана мова, що виникає внаслідок тривалої русифі­кації, частого вживання русизмів.

Функціональний стиль — суспільно усвідомлена сукупність при­йомів уживання, відбору та сполучення мовленнєвих засобів, функ­ціонально зумовлена соціально значущою сферою спілкування.

Цитата — дослів­но наведений уривок з якогось тексту для підтвердження або ілюстрації тієї чи тієї думки.

Цілісність наукового тексту — внутрішня організованість, сми­слова єдність, цілісне оформлення початку і кінця твору, переходи між частинами тексту за допомогою певних мовних одиниць.