Теоретичний матеріал до теми 4. Методологія економічного дослідження (система методів економічних досліджень: характеристика та особливості застосування)

1. Методологія економічного дослідження  як конкретнонаукова методологія.
2. Методи спостереження та збору даних.
3. Методи і прийоми економічного аналізу.
4. Методи прогнозування.

Система методів економічного дослідження. Методи збору та узагальнення інформації. Визначаючи систему знань про економіку, необхідно бути озброєним науковими методами, за допомогою яких встановлюються внутрішні закономірності економіки. Лише застосування правильних, наукових методів дає можливість проникнути у сутність економічних явищ і процесів.

Як і будь-яка наука, економіка використовує певні методи для визначення власних законів та закономірностей. Сутність метода наукових досліджень полягає у сукупності канонів, призначених управляти процесом отримання наукових знань, що базується на спостереженні, випробуванні, обґрунтуванні та розробці теорії.

Сукупність прийомів, засобів та операцій, що використовуються при дослідженні економічного життя суспільства, являють собою сутність  методів економічного дослідження.

Методологія економічного дослідження використовує методологію та інструментарій неокласичної економічної теорії, сучасного інституціоналізму, еволюційної економіки, нового кейнсіанства, зокрема, системний метод, метод наукового абстрагування, математичні та статистичні методи, методи наукового передбачення, моделювання і прогнозування, економікоекспериментальні методи та їх застосування на мікроекономічному та макроекономічному рівні.

Сукупність спеціальних і специфічних методів та додержання вимог щодо їх використання може забезпечити високу якість економічних досліджень. Але для того, щоб проводити наукові розробки на високому професійному рівні, необхідно постійно звертатись до відповідних напрямів окремих наук  - математики, статистики, теорії ймовірності, економіки, аналізу господарської діяльності, кібернетики тощо.

Методи спостереження та збору даних. Спостереження — це початковий етап емпіричного дослідження, який полягає у цілеспрямованому сприйнятті предметів і явищ дійсності для одержання безпосередніх даних про об'єкт пізнання. Воно є науково організованим процесом врахування фактів про явища та процеси, що відбуваються в економіці та збору на його основі масових початкових (вихідних) даних.

Необхідно, щоб спостереження задовольняло таким вимогам: а)було масовим; б)виконувалось за визначених умов (наприклад, у певному зовнішньому середовищі, за умови дії певної сукупності чинників тощо); в)мало необхідний інструментарій; г)було науково організованим (при визначеній  програмі, термінах,  виконавцях, системі контролю).

Спостереження має загальноприйняту систему класифікації. Зокрема  суцільне спостереження  — це процес фіксації та збору інформації, орієнтований на повне врахування усіх одиниць сукупності, що складають досліджуване явище.

Несуцільне спостереження охоплює лише частину одиниць такої сукупності, яка повинна характеризуватись масовістю та нести на собі всі характерні риси повної сукупності. Його різновидами є вибіркове спостереження, спостереження основного масиву, анкетне, монографічне.

Методи групування. Групування - це розподіл генеральної або вибіркової сукупності за певними сутнісними варіюючими ознаками, які мають назву ознак групування або критеріїв. Воно дає змогу упорядкувати первинний матеріал,  систематизувати досліджувану сукупність та провести сортування її елементів.

Особливою формою групувань є  класифікації.  Вони будуються виключно за атрибутивними ознаками, мають сталий  характер та фундаментальне значення для теоретичного дослідження.

Таблично-графічні методи. Табличний метод.  Сутність цього методу полягає у систематизації і наочному поданні текстової та цифрової інформації, отриманої внаслідок збору даних, групування, проведення аналізу, синтезу нових показників, прогнозування розвитку подій та моделювання ситуації, у вигляді таблиць.

Графічний метод. Як і табличний, графічний метод передбачає проведення систематизації і наочне подання інформації, отриманої внаслідок збору даних, групування, проведення аналізу, синтезу нових показників, прогнозування розвитку подій та моделювання ситуації, у вигляді графіків,  діаграм, картограм, картодіаграм, логічних схем.

Методи і прийоми аналізу. Аналіз - це розподіл предмета або явища на складові елементи з метою встановлення їхніх взаємозв'язків та визначення, таким чином, їх внутрішньої сутності.

Економічний аналіз являє собою науковий спосіб пізнання сутності економічних явищ через визначення їх структури, змісту та взаємозв'язків.

В економіці вирізняють три рівні аналізу: 1) макроекономічний (рівень світової та національної економік); 2) регіональний; 3) мікроекономічний  (на рівні окремих суб'єктів підприємництва).

Предметом економічного аналізу є причинно-наслідкові зв'язки економічних процесів і явищ, а  об'єктом — економічні результати господарювання.

Загальна схема аналізу включає в себе такі елементи: 1) формулювання мети і завдань; 2) визначення предмета та об'єкта дослідження; 3) систематизація наукових (теоретичних) положень, на яких має базуватись аналіз; 4) визначення системи показників, за допомогою яких виконуватиметься аналіз; 5) розробка робочої методики та програми дослідження;  6) проведення безпосередньо самого аналізу; 7)формулювання результатів висновків та пропозицій); 8) оцінка економічної ефективності.

Методи  економічного аналізу можуть бути згруповані залежно від мети, глибини аналізу та об'єкта дослідження на кілька груп.

I.  Методи інформаційно-логічного аналізу: порівняння; відносних та середніх величин. Вони дають змогу шляхом зіставлення кількісних та якісних характеристик об'єкта чи явища визначити їх спільні риси, відмінності та співвідношення, при цьому не аналізуючи взаємозв'язків, їх природи, напрямків, сили тощо.

II.   Методи детермінованого (функціонального) факторного аналізу: балансовий; індексний; визначення тенденцій та показників динаміки; визначення показників варіації; ланцюгової підстановки; інтегральний; пропорційного тиску; логарифмування; функціонально-вартісного аналізу. Цей аналіз застосовується для вивчення впливу факторів, зв'язок яких з результативним показником носить функціональний характер (сума, різниця, добуток або ділення).

Функціональний зв'язок - це такий тип взаємозалежності результуючого показника й ознаки, коли одному значенню ознаки відповідає лише одне значення результату. Він за своїми ключовими характеристиками є повним, точним, відображає однозначний вплив усіх факторів на результат та з однією силою проявляється щодо всіх одиниць досліджуваної сукупності.

III.  Методи стохастичного (кореляційного) факторного аналізу: кореляційного аналізу; порівняння паралельних рядів; дисперсного аналізу; компонентного аналізу; дискримінантного  аналізу; багатомірного факторного аналізу та ін. Стохастичним є аналіз, у якому зв'язок між факторами та результативним показником носить неповний, вірогідний (кореляційний) характер.

Функціональні та кореляційні зв'язки поділяють на:  прямі  (напрямок зміни  ознаки та результуючого показника збігаються) та зворотні (напрямок зміни ознаки та результуючого показника є протилежними); лінійні  (зі зростанням факторної ознаки безперервно змінюється (збільшується або зменшується) результуюча) або нелінійні (у разі зростання факторної ознаки результуюча змінюється нерівномірно або змінюється напрямок); однофакторні (досліджується зв'язок між однією ознакою (фактором) та результатом) та багатофакторні (маємо декілька ознак, які впливають на кінцевий результат).

Методи прогнозування. Прогнозування - це дослідження, що базується на всебічному аналізі ретроспективного розвитку та глибокому знанні об'єктивних законів і має на меті наукове обґрунтування можливого стану об'єктів у майбутньому, а також визначення альтернативних шляхів строків та умов досягнення такого стану.

До основних принципів прогнозування належать: цілеспрямованість; системність; наукова обґрунтованість; багаторівневе описання; інформаційної єдності; адекватність об'єктивним закономірностям розвитку; альтернативність; послідовне вирішення невизначеності.

Основні функції економічного прогнозування: науковий аналіз процесів і тенденцій; дослідження об'єктивних зв'язків; визначення факторів та рівнів їх впливу; оцінка об'єкта прогнозування; виявлення альтернатив розвитку економіки; нагромадження наукового матеріалу для планування, проектування та вибору управлінських рішень.

Найбільш поширеними методами прогнозування є: методи екстраполяції та інтерполяції; метод автокореляційних функцій; метод регресивних та кореляційних моделей; з використанням функцій із гнучкою структурою; метод нормативного прогнозування; метод експертних оцінок.

Методи моделювання. Для обґрунтованого визначення майбутніх характеристик економічного процесу чи явища необхідно знати можливі  варіанти його структури та розвитку з урахуванням значної кількості факторів. Основним способом дослідження таких об'єктів є  моделювання — дослідження за допомогою умовних зображень об'єктів або їх аналогів (умоглядних чи фізичних), що мають аналогічні істотно важливі характеристики.

Моделювання є однією з базових категорій теорії пізнання. В економіці застосовуються  економіко-математичні моделі,  тобто системи формалізованих співвідношень, які описують основні взаємозв'язки елементів економічної системи будь-якого рівня — підприємства, регіону, господарського комплексу держави, міждержавного економічного союзу тощо.

Процес моделювання складається з таких етапів: 1) визначення мети, об'єкта, терміну, ключових параметрів; 2) збір, систематизація та аналіз вихідних даних; 3) формування моделі; 4) розробка структурної схеми та опис взаємозв'язків елементів цілісної системи, що формує модель; 5) вибір методів та процедур моделювання.

Програмно-цільовий метод. Цей метод є одним зі способів розробки програм, які мають вирішувати певні завдання або сприяти досягненню попередньо визначених параметрів розвитку економічних та інших систем.

Ключовими елементами програмно-цільового методу є поняття  "цільова комплексна програма" (ЦКП), "системний підхід" та принципи: цільової орієнтації; комплексності; ефективності; адресності; визначення ключової (провідної) ланки.

Евристичні методи у вузькому розумінні являють собою способи навчання, а у широкому — неформальні методи, які дають змогу досліджувати творчу діяльність, відкривати нове у судженнях, ідеях, способах дії.      Застосування евристичних методів приводить до створення моделей творчого пошуку та розв'язання поставлених завдань. Ці методи, як правило, застосовуються, коли наявні знання та попередній досвід не дозволяють однозначно вирішити наукову проблему.

Основним з евристичних методів є  метод експертних оцінок  — спеціальним чином організований збір суджень, оцінок та пропозицій спеціалістів з певної галузі знань, їх аналіз, зведення та формування зваженого результату.

Різновидами методу експертних оцінок є: "мозкової атаки",  або конференції ідей, що передбачає генерування ідей у процесі обговорення або наукового спору; "мозкового штурму",  коли одна група експертів (опоненти) формулює певне бачення ситуації та обґрунтовує його, а інша (опоненти) —аналізує та піддає сумніву; аналогії (синектики); "Делфі"  — анонімного опитування незалежних спеціалістів; ПАТТЕРН  — розбивки проблеми, що вивчається, на окремі підпроблеми, побудова "дерева рішень".